Тара́с Ві́кторович Компаніче́нко — український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, поет, композитор, очільник гурту «Хорея Козацька», народний артист України розповів про проект «Ковчег.Україна», середньовічні уявлення про світ, походження та історію нотного письма різних цивілізаційних центрів планети; роль архетипичних праобразів старого світу у ментальності українців, зокрема поетів та письменників позаминулого та минулого сторіччя. (Частина перша)

Ковчег "Україна»

- Можна розповісти про участь Хореї Козацької у вельми цікавому проекті Ковчег "Україна»

- «Ковчег-Україна» це величезний проект, який важко б було б реалізувати за короткий термін, що обмежувався часом його безпосередніх зйомок. Але він поступово реалізується. Вже зведена фінальна пісня, камера та звук, і вийшло досить непогано. Там було щось на кшалт невеликого провальчика у звуці в одному місці. Це не від нас залежало. Мабуть звукорежисер не виставив добре баланс. Ми були у діалозі артистами Курбасами, які стояли недалеко від ударної установки, що знаходилася нижче під сценою. А коли накрутиш багато цих вельми чутливих кандьорів, то луна барабанів може, наприклад, трошки заглушити хор. Це мабуть єдиний момент, а так все вийшло досить якісно та було гарно зведено.

- Ця фінальна пісня «Строй Ковчег» була написана на основі канту з збірки «Ліра та її мотиви» Порфірія Демуцького. Матеріали до книги були записані на Київщині у 19ст. В мене була підготовка до проекту «Ковчег-Україна» крім фінальної частини, був етап накопичення матеріалу, далі - запис і видача його в інформаційний простір. Перед цим був етап актуалізації інформаційних приводів, створення концепції, формулювання наративів – про що йдеться. Потрібно було вирішити, що саме з української спадщини можна було б актуалізувати у рамках проекту.

«Ковчег» (етімологія – концепція) – в умовах розбурханого житейського моря, яким є наш світ, коли в силу об’єктивних і необ’єктивних обставин, в силу нашого постколоніального минулого, українці багато що втратили з музичної та, зокрема, пісенної спадщини. І багато що не звучить сьогодні. Тому для осмислення себе свідомим громадянином України, щоб відчути себе українцем, необхідно знати щось підставове. Це зерна, які треба зібрати і засівати у душі наших людей, щоб вони знали що, наприклад, у період середньовічча або епоху ренесанса тут відбувалося таке й таке, а а у добу бароко, наприклад ось таке… Знати, хто такий композитор Володимир Барвінський, або, наприклад, Борис Лятошинський чи Євген Станкович.

- Або хто такий поет Олександр Олесь і наскільки знаковою постаттю він є для української та світової літератури …

- Там мова більше йшла про музику. А Олесь це поет, якого багато музикантів озвучували. І, доречи, писали на вірші та поеми Олександра Олеся й великі форми. В даній ситуації завдання щодо поетів не ставилося. Скоріше ставилося завдання показати фрагменти великих форм і найхарактерніші особливості розвитку музичної культури в Україні, умовно кажучи, з 11ст. до сучасності.

Музики, що вірили у спасіння та животворяще джерело віри

- А можна навести приклад твору у проекті, який би належав саме до 11 ст.?

- Це, наприклад, так званий Типографський устав, що формувався з кінця 11- поч 12 ст, в який входив «Спів до св. Миколая». В уставі музичні твори, тобто, християнські молитовні співи до служби, були записані колознам'яною нотацією або невмами. Існували візантійскі (східньо-римські) та західно-римські (латинські) невми, якими користувалися різні гілки та відгалуження християнської церкви, в тому числі їх застосовували у українських церковах тих часів. Ця музична форма має ще назву монодія, або знаменний розпів. Завданням «Хореї Козацької» та інших учасників проекту, було відтворити цю архаїчну форму на сцені разом з академічним хором та симфонічним оркестром. Тобто відбиралися не лише чисті взірці, а взірці, які можуть якось актуалізуватися у інтерпретації з симфонічним оркестром чи з академічним хором.

- Але ж зараз майже усі рокери співають та грають з симфонічними оркестрами. Це вже вельми домінуюча практика, або найбільш актуальний формат…

- Один з учасників проекту сказав, що, мовляв він відчув себе музикантом, бо вперше спробував виступати з симфонічним оркестром. Сучасна музика передбачає співіснування різних парадигм. Немає такого, що музика у 18 ст. визнавали тільки свою парадигму. Тобто сучасна нам музика —це й є справжня музика. Вони, наші попередники та вчителі, переробляли своїх попередників або їх заперечували, бо ставилися до музики, як до віри. Коли у старовину люди сперечалися про віру, то вони не були доволі толерантними. І це так ставалося не тому, що вони погані, а тому, що вони вірили в спасіння та животворяще джерело віри. Так само музика, була певним джерелом натхнення, спасіння і правдивої теорії і практики та, нарешті, уявленням про прекрасне. Коли уявлення про прекрасне змінювалося, то слідом за цим так звані примітивні форми музики середньовіччя ставали неприйнятними, вважалися бридкими. І вони відкидалися категорично

Тарас Компаніченко Фортель

Це вже ми зі своєї системи координат вивчаємо і середньовіччя, і ренесанс майже у всіх можливих його проявах. А бароко заперечувало ренесанс, тобто відкидало певні здобутки ренесансу, або вдосконалювало ці здобутки. Сучасні люди, зокрема й багато хто з сучасних музикантів та композиторів мають такі, наприклад, уявлення, що якщо ти співаєш музику і там три гармонії, то це примітивна пісня. А в старовину пісня або спів міг базуватися взагалі на одній єдиній гармонії. І зараз музиканти у країнах арабського світу, чи Індії, музика яких історично пов’язана з мугамами чи рагами, тобто середньоазійська, перська або індійська традиційна система, там теж немає такого сприйняття гармонії, як це є, наприклад, у нас на пострадянському просторі, або в Європі.

На сьогодні зрозуміло, що європейська культура домінантна в світі, і вона все підкорила собі, поставила під свій копил. І тому коли там якісь завіюють фрагменти, наприклад, той самий Стінг у своїй композиції «Троянда Пустелі» де він задією алжирського співака на ім я (Sting and Cheb Mami-Live-Desert Rose) на ім'я Шеб Мами (1).

Тобто використовуються у сучасній європейській, наприклад, музиці тільки певні елементи цих традиційних для Сходу музичних форм. Якщо говорити про цю саме музику Сходу, то вона будувалася на інших засадах. І саме вона певною мірою затримала архаїчні форми, які існували в епоху середньовіччя.

- А у нас в Україні такої перепони або греблі, щоб затримати ці архаїчні форми епохи середньовіччя, в наявності не виявилося?

- Справа у тому, що ми - європейська нація, тому нормально, що ми розвивалися за такими ж принципами, як і вся Європа. У Європейській культурі ми можемо спостерігати такі моменти, що якщо є розвиток музичний, наука про гармонію, то вона розвивається і згодом відтворюється у певний високий стиль в музиці, яка обов’язково передбачає застосування цієї науки про гармонію. Є певні ходи, які обов’язково задіються в усіх композиціях.

- А звідки йдуть витоки цієї Гармонії, та коли і хто її визначив? Це античність, Еллада…

- Доба античності – це лади. Лідійський, дорійський. Тобто налаштований певний лад. Наприклад, два тони-півтон, або ж три тони-півтон. Мова йде про гамму. Так само стара система передбачала якісь певні інтервали між тим чи іншим ступенем звукоряду, це й є власне лади. Звучання ладів, як так само як і раги – тут є пряма аналогія. Бо в Індії раги пристосовані до кожного часу доби, тобто для кожного часу доби існує певна сприятлива музична форма. А дорійський лад існує для певних потреб, а той же міксолідійській вже для інших потреб. Для маршів, що підтримують бойового духу - такий лад, наприклад, а для античних треносів ( плачів) свій окремий. Безперечно це вплинуло на формування християнського октоїху. Церковний рік поділяється на вісім голосів. У Візантійській імперії за давньо іудейською традицією рік починався восени, тобто з першого вересня, а зараз починається з 14-го. Цей день мав назву індик. З нього рік починався і на ньому закінчувався. І всі церковні гласи певна частина служб співається на перший голос, далі певна частина служб на другий голос, потім на третій і закінчується це коло у серпні, де все співається на восьмий голос. Але часто треби, або певні особливі служби з часом на основі октоїху витворилися особливі поспівки, все це обросло варіантністю. В службі буває так, що один твір обов’язково співається на глас, а наприклад 4 та 6-й на вечерній службі. Тобто склалися певні особливості регіональні та різних національних традиціях. Витворилися різні поспівки саме на основі цих церковних голосів(!).

Гвідо Д'ареццо Аретінскій

- А що до нот. Я маю на увазі до, ре, мі, фа… з приводу них були деякі цікаві історії…

- По перше ноти до як такої спочатку не існувало. Була нота «ут» (Ut). Потім йшло ре, мі. Це було у середньовіччі. Тобто це латинський фрагмент молитви (4). Гвідо Д'ареццо Аретінскій створив запис у лінійній нотації у Європі. До того по іншому записувались ноти. Наприклад, невми це були первні значки. А тепер це стали ноти в сучасному розумінні.

Портали Бабілону

Шрі Чайтанья Махапрабгу

- Є у вайшнавів (крішаїтів) є певна віра, яку вони засновують на вивченні Пуран та літературному спадку Шріли Бгактіведанти Свамі Прабгупади, що саме з моменту народження Господа Чайтаньї 18 лютого 1486р у Навадвіпі (Індія) планета вступила у нову епоху, тобто епоху ренесансу і події на планеті та життя людства стали відбуватися по-новому. Не тільки окремі люди, а й ціли країни та народи чомусь зацікавились саме Індією і стали відправляти туди свої дослідні експедиції. До речі перша подорож Колумба сталася 3 серпня 1492р-15 березня 1493р…

- Є така прекрасна книжка «Осінь Середньвічча». Це збірка творів видатного нідерландського історика і культуролога Йохана Хейзінги (1872-1945). - поетичний опис соціокультурного феномену пізнього Середньовіччя та така собі потужна енциклопедія життя, мистецтва, культури Бургундії XIV-XV ст. І вона показує яким насправді було це середньовіччя.

Легендарний британо - американський гурт Rainbow (укр. "Веселка"); (Річі Блекмор- Ронні Джеймс Діо) з композицією "Портал (Ворота) до Вавілону (Бабілону)"

По –перше воно було різним. Європа не була однорідною. У Візантії зв'язок з античністю був куди більш міцний, чим, наприклад, у Франції, або у тому ж Римі. У Візантії читали Аристотеля, Платона по повній програмі.

Йохана Хейзінги (1872-1945)

- Все залить від того, яку мету собі ставити. Якщо ти хочеш розчинитися в славі чужих світів, і стати добрим конем в чужій колісниці. Або якщо ти сам хочеш стати колісницею, одноплемінники тебе не благословлять на цей шлях тому що це реально шлях у небуття. Бо будь яка нація, будь які люди хочуть свободи.

БоБ Марлі "Співаючи БАБІЛОН"

Будь–яка людина, яку посадять в клітку- вона хоче свободи. Це природньо. Будь яка птаха бажає волі. Як казав Касіян Калі́кст Сако́вич: «Найбільшою в світі, що в людині справує. Найбільшою силою мню Вольность. Яка у порівняні уступає годності».

"De Libertate" (автор: Сковорода Григорій Савич)

Тобто тільки вільна людина може бути гідною. Або та, що прагне свободи. Це початок 17 ст. «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича- Сагайдачного».Виданий він був ще у Київському колегіумі тобто до часів Петра Могили. Вавілон це така модель. В площині традиційного іудо-христянского світосприйняття є два полюси- це Сіон і Вавилон.

Іван Труш. Портрет Лесі Українки

Тобто це рідний край і неволя, або гріх (Вавілон) і спасіння(Сіон). Ми називали Хмельницького Новим Моїсеем, бо він нас визволив з Єгипетського полону, тобто Польського. Але вийшовши з польського Єгипетського полону ми потрапили у Вавілонський полон. І це мислення не тільки моє, це мислення Лесі Українки, Степана Руданського, Якова Щоголева. Вони всі мислили цими категоріями і про це писали у своїх творах.

І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі. Оточив тебе
народами, що, мов леви в пустині,
рикали, прагнучи твоєї крові,
послав на тебе тьму таку, що в ній
брати братів не пізнавали рідних,
і в тьмі з'явився хтось непоборимий,
якийсь дух часу, що волав ворожо:
"Смерть Україні"!
– Та знялась високо
Богданова правиця, і народи
розбіглися, немов шакали ниці,
брати братів пізнали і з'єднались.
І дух сказав: "Ти переміг, Богдане!
Тепер твоя земля обітована".

І вже Богдан пройшов по тій землі
від краю і до краю. Свято згоди
між ним і духом гучно відбулося
в золотоверхім місті. Але раптом
дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат.
І знов настав єгипетський полон,
та не в чужій землі, а в нашій власній.

А далі розлилось червоне море,
і розділилося по половині,
і знов злилось докупи й затопило –
кого? Ой леле! Новий фараон
пройшов живий через червоне море,
але їздець і кінь пропав навіки.
Співай, радій, ненависна чужинко,
бий в бубни і лети в танок з нестяму,
кінь і їздець в червонім морі згинув,
тобі зостався спадок на покраси,
бо зносиш ти України клейноди,
святкуючи над нею перемогу.

Такий для нас був вихід із Єгипту,
немов потоп. Заграло та й ущухло
Червоне море, висохло, й осталась
безрадісна пустиня після нього,
і став по ній блукать новий Ізраїль,
по тій своїй землі обітованій,
немов якась отара безпричальна.
З отарою блукали й пастухи,
вночі за тінню йшли, а вдень з вогнем.
Коли ж у їх з'являвся дух величний,
що вогняним стовпом палав у тьмі,
а вдень ішов, мов туча грізно-біла,
вони не вірили своїм очам,
і врозтіч розбігались манівцями,
і попадали ворогам в полон.

Чи довго ще, о господи, чи довго
ми будемо блукати і шукати
рідного краю на своїй землі?
Який ми гріх вчинили проти духа,
що він зламав свій заповіт великий,
той, взятий з бою волі заповіт?
Так доверши ж до краю тую зраду,
розбий, розсій нас геть по цілім світі,
тоді, либонь, журба по ріднім краю
навчить нас, де і як його шукать.
Тоді покаже батько свому сину
на срібне марево удалині
і скаже: "Он земля твого народу!
Борись і добувайся батьківщини,
бо прийдеться загинуть у вигнанні
чужою-чуженицею, в неславі".
І, може, дасться заповіт новий,
і дух нові напише нам скрижалі.

Але тепер? як маємо шукати
свому народу землю? хто розбив нам
скрижалі серця, духу заповіт?
Коли скінчиться той полон великий,
що нас зайняв в землі обітованій?
І доки рідний край Єгиптом буде?
Коли загине новий Вавілон?

Леся Українка 10.09.1904. Зелений Гай

ДАЛІ БУДЕ…

Підготував Олексій Гусак

Пожертви (Donations) на розвиток етно-просвітницкого проекту гурт МАНТРИ МАГДАЛЕНИ https://mantry-magdaleny.blogspot.com/2018/01/blog... можна відсилати на карту ПриватБанку 4149 6090 0185 7202