Громадянство моєї країни - свиняча нога. Його можна продати на ринку за одну ціну, а можна в принципі й дорожче.

Це фантик від жуйки, хочеш, лишай собі, хочеш подаруй другу в пісочниці, та коли посваримося, не забудь забрати назад.

Громадянство моєї країни - це кімната підлітка. Ти на неї сам не заробив, але можна водити дівчат, головне, подалі ховати використані гандони.

Це смугаста спідниця з минулої колекції на нижній полиці, на яку цього сезону можна отримати хорошу знижку.

Це айфон в кредит, який витягають в тісній задушливій маршрутці, щоб потім загнати задешево на радіоринку.

Це іржава каструля з корком у ручці, яку позичила тьотя Клава. Бо ж її благовірний знову напивсь і треба йому зварити пельменів.

Громадянство моєї країни - це червона шовкова краватка, замащена маслом і коньяком, яку останньою програєш у карти.

Це газета Правда 1979 року, змістом давно ніхто не цікавитися, зате можна утеплити вікна і на крайняк покласти в сортирі.

Це стрункі ніжки сусідки, які з перепою обговорюють кнури на лавці перед під'їздом.

Це колекція автографів футболістів, яку забираєш при розлученні. Не тому що потрібна, а просто вкусити боляче.

Громадянство моєї країни - зірка вар'єте на пенсії. Їздить на метро у вечірньому макіяжі, розповідає на барі по сотому колу історії про мертвих коханців. Бармен не доливає алкоголю, зате робить вигляд, що слухає.

Це антилопа, яка відбилась від стада, і леви вирішують її задрати першою. І стадо це знає, і сама антилопа про це знає, і навіть глядачі нешенел джіогрефік все розуміють.

Громадянство моєї країни - це чоловік в хорошому костюмі, що вмирає на площі від інфаркту. Але ніхто не має часу спинитися, бо шопінг мол працює до десятої, дома кіт не годований, і взагалі от-от починаються вечірні новини.

Ви так це уявляли, виродки?

christina.morozova
Христина Морозова

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації