Яків Кутовий: Дивіності

6 років тому
Суспільство
1 345

Дивіності

Знаєте Радика? А я знаю. Олег Юліанович Радик сі називає. О! Но то він теперка бігає по Львову і всіх сі питає:
- Люде, поможіт ми написати про дивіності, бо ми гет паміть відбило!
То я рішив му помочи і троха си згадав за ті чєси.

Був в БорИславі фарфоровий завод, люде. Всі звідтам посуду крали. Возили на сибір, до малдаван, навит в Румунію. Я сам з того заводу купу сервізів на поляки вивіз. Його, певне, того і закрили потім, би'сте знали!

Пластмасові масажні шльопки я в Польщу возив по вісім торб за раз. Нахуя їм тре були ті кайдани, в яких, після півгодинного носіння натиралися тааааакі мозолі, шо "духам" у войску і не снились, я незнаю досі. То дев'ята загадка натури, люде!

Відрами скуповував польску помаду у Львові на базари і тарабанив ї до Кийова. Потім ті відра сі розкуповували за пітнайціть мінут в гуртожитках педу, легкої та харчової промисловости.

З поляків, то я був фист мудрий, і віз срайтасьму. Але таку би в рулоні не було дірки. Бо всі думали, шо там більше паперу і на довше срати стане.

Якось рекітьори наїхали на Сірьогу з нашої обшчаги, котрий наркотою вже рік торгував, а ніц їм не платив. Вибили му двері і запхали п'єть ножів у живіт. А він, телипень, вибіг на балькон і, ніжно притримуючи руков свої бебихи, всі кровно зароблені доляри викінув з девєтого поверху. А ми сиділи з пивом внизу і навит не мріяли про такє шчістє в той момент.

В Кийові, на республіканскім стадіоні я продавав чоколядові льоди. Вни теперка лімо сі називают. Їх тодий ніде не було, крім як в печерському гастрономі на мості дружби народів. І коштували ті льоди штири тисчі купонів. Я продавав їх по десіть. Шість наварював на єднім, але три мусів віддати рекітьорам, бо то була моя криша, яка сі вчіла зо мнов в єдній групі. Вдень. А вночи криша сі занимала рекітірством. І вдень, зрештою, тиж.

Ааааааааааааааааа, мало'м не забув. Ше ми встигали ходити по Хрешчатику і верешчєти, як вар'яти:
- Нам немає чого їсти
Все поїли комуністи!
Но і сі вчіли тиж в перервах між гендльом і політиков.

То були страшні чєси, люде, але веселі, бігме. А, судячи з того, шо зароблєв я тодий файно і ні до чого сі не доробив, то значи, жи ті дивіності були ше й фист праґматичні.

Завше Ваш, Яків Кутовий