Максим Колиба: Нахабний правовий нігілізм у владі

4 роки тому
Політика
1 274
229
5
2

Багато хто кричить про руйнування інститутів командою Зеленського вже рік. Але я не буду про емоції та сприйняття. Давайте підемо по строго юридичних нормах і останній події – «заяві» про відставку прем’єр-міністра Гончарука.

І почнемо з допису у фейсбуці 17 січня 2020 року, 09:21. Ось – цитата: «… щоб забрати будь-які сумніви нашої поваги та довіри до Президента, я написав заяву про відставку та передав її Президенту з правом внесення в Парламент.»

Прочитайте ще раз, особливо – слова «з правом внесення в Парламент». Це пише офіційна особа, керівник виконавчої влади України.

А тепер – до норм законодавства. Там все дуже просто.

Конституція України, стаття 115.

«Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.»

Жодних подань президенту, тим більше – «з правом внесення в Парламент», бути не може. Бо, по-перше, президент не вносить подань в парламент щодо відставки прем’єр-міністра України. А по-друге, прем’єр не надає президенту жодного «права подання», і також не забирає. Такого немає в законодавстві.

Далі (для тих, хто каже, що це – просто політична доцільність, бо ніби команда – одна).

Для таких випадків існує окрема норма. Стаття 19 Конституції України, де вказано, що «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.» Тобто, на відміну від громадян, що не займають державних посад та посад місцевого самоврядування, і мають право діяти будь-як, як не заборонено законодавством, особи, що наділені владою, виконують виключно те, що у ньому вказано. Відхилення від норм закону є порушенням.

Таким чином, прем’єр-міністр діяв поза правовим полем, бо подання заяви президентові на звільнення (навіть з незрозумілим формулюванням «з правом подання») не є передбачено Конституцією та законами України.

Якщо б просто треба було «сколихнути» інформпростір, або показати, що існує одна команда – треба було просто написати «я консультуватимусь з президентом щодо подальшої долі КМУ», чи «пораджуся». Фрази, що не несуть юридичного навантаження, бо не зроблено жодного акту, просто – повідомлення.

Натомість – невідомо навіщо вживання юридичних термінів, невідомо навіщо подання заяви президентові (до речі, а яка її доля?). Руйнування навіть тої хиткої законодавчої структури, в якій повинен (!) працювати уряд та будь-який державний орган.

Тепер можна подавати заяви будь-куди, нічого не чекати, і нічого не відбудеться.

Повний нігілізм – норми моралі не працюють як такі, законодавчі норми не працюють також, причому показово – третя особа в державі це продемонструвала.

Що це – некомпетентність, чи свідома диверсія?

Я не знаю. Тут немає доброго варіанту.

---

Телеграм-канал https://t.me/kolybabloginfo

Блог https://mkolyba.wixsite.com/kolybablog