Max Vakulenko: Українська латиниця vs латинка

5 років тому
Наука
1 511
1

30 березня 2019 року, 22:30. ZIK, https://zik.ua/tv/video/205277.

Передача з Вахтангом Кіпіані про українську латиницю і про латинку.
Не пропустіть, буде цікаво. Навіть попри вибори Президента і чергове переведення стрілок годинників.
У студії були автор цих рядків і директор Інституту мовознавства НАН України Богдан Ажнюк. Як на мене, така собі "шахова партія" між науковим підходом і адміністративним ресурсом. А ще був "голос народу" - Jurko Zełenyj. Але цікаво, як сприймають розстановку дійових осіб незалежні глядачі.
Цікаво також, скільки й чийого тексту виріжуть в остаточному варіанті передачі. У мене створилося враження, що пан Вахтанг симпатизував адміністративному ресурсу, тому очікую, що порізали переважно мої репліки.
Богдан Миколайович довго тримав академічну марку, але в кінці збився на геть не наукову фантастику. Я чекав цього і тому на самому початку сказав текст, який є протидією до такого ходу подій. Цікаво лише, чи цей текст лишився.
Шкода, що мені не дали вставити репліку на останні слова пана Богдана. Тому що на перших курсах філологічних факультетів вивчають "Вступ до мовознавства", де сказано про транслітерацію також. І кожен студент-філолог мусить знати, що ідеальна вимова не є і не може бути завданням транслітерації. І що самі ж носії англійської мови далеко не завжди здатні правильно прочитати свої ж імена, через що виникла відома фраза: "How do you spell your name?"
Ще можна було б нагадати, що орієнтація на англійську мову погано узгоджується з типовою для землянина мовною картиною світу. За кількістю носіїв китайська мова посідає перше місце, іспанська - друге, а от англійська лише на четвертому (після хінді). Це ще одна причина не використовувати для транскодування мовного посередника ("старшого брата") - англійську мову.
Прикро, що Юрко так і не скористався шансом підвищити свій "латинізаторський" авторитет і заодно захистити рідну мову. Якби він сказав, що відстоює повну еквівалентність кирилиці і латиниці і проти будь-якого "старшого брата" (що відповідає його поглядам), то мав би вже серйозну підтримку в студії і не тільки. Далі міг би вже казати, що не вважає за потрібне зупинятися на півдорозі і хоче йти далі, до повного переходу на латинське письмо. Це вже був би предмет для дискусії і для історії мови. Але Юрко вирішив зіграти в мовну революцію, намагаючись протиставити себе і фахівцям, і здоровому глузду. І цілком прогнозовано отримав відсіч. А відповіді в студії могли бути тільки такими - адже коли йдеться про наукові погляди, особисті симпатії (чи антипатії) втрачають будь-яку вагу.
Шкода. Юрко міг би вкинути інтригу. А так усе залишилося на своїх місцях, як і було ще в 90-і роки минулого століття: наука проти адмінресурсу.
Утім, за цей час дещо змінилося. Нині я завідую відділом науково-дослідної роботи ДНТБ України, і бібліотека дуже зацікавлена у впровадженні взаємнооднозначної системи української латиниці. І це продиктоване не особистими примхами, а потребами повсякденної роботи.
Тому я переконаний, що історія з латиницею матиме плідне продовження.
Буду вдячний почитати відгуки про передачу.