Духовна Україна. 1.0

Програма «Духовна Україна". Частина 1.

Вступ.

Основна проблема української політики полягає у відсутністі бачення шляху, розуміння внутрішніх та зовнішніх суспільних процесів, відсутність політичної ясності та намірів з чіткими стратегіями. Тому дану політичну проблематику «Духовна Україна» спробує розвязати з допомогою знань, ясності, конкретності, послідовної системності розкриваючи крок за кроком власні напрацювання змісту і форми альтернативної політичної системи в Україні.

Україна від початку власного утворення потребує «Української Формули», альтернативної суспільної системи та вдосконалення системи державної влади, тому що стара система стала безповоротньо деструктивною та потягнула за собою глибоку громадянську кризу. Це яскраво підтверджує сьогоднішній стан країни та народу вцілому. Стара політична система з укоренілою корупцією, безпомічністю, уже остаточно не здатна змінитися разом з усією політичною псевдоелітою, яка довела країну і народ до стану зубожіння, живучи не для народу та країни, а за рахунок українського народу та України. Сьогодні необхідна консолідація всіх здоровомислячих громадян, щоб обєднатись навколо ідеї духовності та загальнолюдських цінностей і гуртом створити власну країну, громаду та щасливу людину громадянина. І досить легко втілити при розумінні ідею найкращої країни на землі. Втіливши наші напрацювання ми з вами знову зможемо показати кращі результати, піднятись на нові вершини, зайняти почесні пядестали на світовій арені, завершити перемогу над внутрішніми та зовнішніми ворогами. Нам потрібно перестати вірити та довіряти владу відвертим авантюристам та злочинцям. В нашому виборі завжди потрібно оперувати власним здоровим глуздом та розумом, вивчати та обирати правельні політичні пропозиції замість популістичних обітцянок, які призвели до критичного стану народ вцілому і кожного з нас зокрема.

Людина – її духовність, щастя, психологічне та фізичне здоровя, комфорт, достаток, захист ось головне чим повинна зайнятись політична влада в країні. Людина, яка має захист в державі, яка являється співласником та співзасновником власної держави та бере участь в справедливому створенні та розподілі загальнонаціональних благ ось для чого має служити політична система. Людина, яка має право жити у безпеці і достатку, вільно обираючи свій життєвий шлях. Людина, яка гордиться власним корінням, культурою і народом та йде впевнено і щасливо в майбутнє.

Партія «Духовна Україна» вступає в політичний процес для того, щоб повернути людині її гідність і права, загальнолюдські цінності і духовність, достаток і здоровя; йде щоб повернути людині право та можливість знову стати господарем на власній землі і у власній державі. Аби нарешті припинити нещадний дерибан злочинцями нашого важко заробленого попередниками, спільного багацтва і цінностей, щоб назавжди припинити різного виду геноцид власного народу. Для того щоб вислів «Громадянин України» звучав гордо в будь якій стороні земного шару. «Духовний Українець» та «Духовна Україна» понад усе.

Здобувши владу ми побудуємо суспільство, в якому система цінностей, духовність та мораль стануть панівними векторами життя, суспільство де пануватимуть достаток і розвиток, а не вічна боротьба з олігархічною системою, охлократією, бідністю та злидарством. Ми пропонуємо політичну систему «Духовної України» з втіленням якої наша держава і народ знову гордо розправить крила і нарешті з впевненістю рушить вперед. Долучайтесь до нас, до спільного і сильного зрушення, бо ми твердо намірені трансформувати в кращий стан українське суспільство, українську державність та українську духовність. Хай щастить всім нам.

Духовність.

В першу чергу наша команда візьметься за створення відповідних умов для розвитку духовної людини - громадянина та його комфортного середовища - «Суспільства Знань». Бо тільки добре розвинута, розумна та духовна людина з відповідною системою цінностей та моралью здатна на результативну та якісну творчість, тому першочерговою суспільною потребою являється якісна просвіта, наука та навчання. Слідуючи шляхом славних попередників, зокрема метрополита Шептицького основним нашим завданням та місією буде створення високорозвинутого суспільства - «Суспільства Знань». Тому що справжній корінь зла криється якраз в незнанні, темності та невігластві; незнаюча, нерозумна людина не може нічого доброго створити в цьому житті, вона завжди буде нести загрозу для самого себе і для оточуючих, створюючи все нові і нові проблеми. Щоб запобігти цьому ми беремось послідовно і системно створювати та втілювати партійну програму «Суспільство Знань» та її головного творця – духовну людину.

Духовна людина слідує життєвому принципу «Табула Раса»(чиста сльоза) це принцип чистоти у всьому. Це системне та поступове відновлення екології у всіх сферах життя, беручи початок з самої людини з її чистої свідомості з розуміння правельних чистих помислів, які тягнуть за собою відповідні дії. Коли людина налагодить власну світоглядну екологію – зрозуміє суть чистоти, вона одразу почне налагоджувати екологію власного споживання, тобто всі речі, які відносяться до її внутрішньої чистоти; сформоване внутрішнє структуруватиме впорядковане зовнішнє, тобто як людина сформується в середині так і буде транслюватись на зовні. Наступний етап єкологія взаємовідносин, сімї, роду, громади, країни. Той хто пройшов усвідомлення соціальної екології та освоїв власні постулати взаємовідносин приходить до висновку, що чистота в якості екології необхідна у всьому чим користуємось, що творимо та з чим взаємодіємо; технологічна, індустріальна, наукова, природня, господарська екологія та інші включаючи всі сфери та аспекти життя. Духовний життєвий принцип «Табула Раса» розприділяється на чотири головні напрямки:

• Екологія світогляду ( чистота знань) - вірні , тверезі, ясні , зрозумілі, адекватні знання ( наука, релігія, просвіта розглядаються геліоном, як цілісне нероздільне знання) з прикладним характером .
• Екологія людини (чисті думки, здорове тіло, правельні знання, сродня праця, правельна взаємодія з усім оточуючим…) (чистота людини)
• Екологія технологій (чистота технологій)
• Екологія природи (чистота природи).

Процес еволюції являється природнім приготуванням до надприродного порядку, зазначеними Просвітителями. Їх рушійною силою являється ортогенез - цілеспрямована свідомість. Коли в ході еволюції матерія-енергія виснажить весь власний потенціал для подальшого духовного розвитку тоді конвергенція космічного природного порядку і надприродного порядку призведе до унікальної події, в якій історичне з'єднається з трансцендентним та стане єдиним Божественним середовищем - Ноосферою. Слово Боже - Logos, з самого початку іманентне природі, являється синтезом сили, яка творить, об'єднуючи, наводячи елементи у все більш універсальні поєднання в супереч тенденції ентропії.

Духовність сама не появляється в народі вона набувається, і набувається вона в результаті пізнання світу, самонавчанням та правельною системою освіти. Щоб у суспільстві мала можливість сформуватись духовна особистість необхідно створити суспільство знань, як основну державну доктрину. В результаті якої держава виховає духовну людину нового порядку згідно часу. Духовна людина являється знаючою, вихованою людиною, яка в своєму житті користується в першу чергу системою моральних і загальнолюдських цінностей, людина яка перебуває в стані дисципліни, правди , порядку, честі, совісті, любові і сили. Духовна людина це людина майбутнього – високоінтелектуальна, спосібна, фізично розвинута, психологічно і фізично здорова з тверезим мисленням людська особистість. Тільки державна доктрина суспільства знань, як основний вектор розвитку зможе трансформувати суспільство в його кращий стан. Виховає сильну розумну духовну особистість з розвинутою системою цінностей. Духовна людина, духовна громада, духовна держава це три основні тренди близького майбутнього, які беремось втілити ми, молода команда «Духовної України».

Але високорозвинуту, розумну і духовну ( розумна - значить духовна) людину неможливо виховати в хаотичному , деградованому суспільстві втратившої систему цінностей і живучи тваринними інстинктами примножуючи зло. Тому основний вектор напрямку розвитку суспільства і держави є доктрина "Суспільство Знань" та являється краєугольним каменем розвитку суспільства. В деградованому суспільстві не можливо виховати добре розвинену духовну особистість, здатну вільно творити та служити собі, суспільству та вищому началу. Тому необхідний зовсім інший підхід та методологія управління суспільством виражена в державній владі. Як відомо людина являється соціальною особистістю і якої якості буде суспільство такої якості набуде і пересічна людина. Тому важливо трансформувати в кращий стан саму державу, яка творить власний народ. Тільки достатньо розвинуте "суспільство знань" зможе народити людину майбутнього – духовну особистість. Тому основним нашим завданням має стати розбудова "суспільства знань", як базової площадки народження людини майбутнього – духовної людини, щасливої, баготої духовно і матеріально, розумної, спосібної, знаючої, сильної, люблячої себе, близьких, громаду, державу і світ.

Для того щоб втілити доктрину «Суспільства Знань», щасливого суспільства майбутнього потрібна велика системна трансформація, як самого суспільства так і держави, громади і аж до системи самоорганізації пересічного громадянина. Це вимагає впровадження нових системних понять та програм у всіх аспектах життєдіяльності суспільної, державної та особистої організації. І перший крок до суспільства знань правильна народна організація у вигляді нового типу державної організації – "Мережева Держава" та «Мережева Влада».

Мережева Влада, являється альтернативним методом здійснення управління державою. Вона бере за основу бере курс на інтелектуалізацію суспільних та економічних процесів, обумовлює чіткі визначенні поняття «суспільство знань» з акцентом на наступних його фундаментальних рисах:

1) суспільство знань — це цілком нове суспільне явище, а не «стара економіка, освіта, адміністрація».
Для нас суспільство знань - це суспільство, де природничо-наукові знання являються тією основою, з якої виростають освіта і культура. Водночас знання стають провідним і сталим фактором економічних, освітніх, політичних та інших процесів;

2) розвиток народу та його господарства під час переходу до суспільства знань має спиратися на поєднання розвитку наукового потенціалу з вироб ничо-технологічними можливостями;

3) для побудови суспільства знань має постійно зростати рівень людського інтелектуального потенціалу.
Збільшення інтелектуального прошарку українського громадянського суспільства в свою чергу призведе до технологічної революції. Головним засобом суспільно-економічного розвитку, повинно стати підвищення людського капіталу нації та якості її продукції за допомогою науки і технології.

Доктрина складена з програм, які в свою чергу сформульовані з чітко вираженими постулатами вибору шляху до суспільства знань:
1. Інноваційність суспільної організації та економіки, її гнучкість і відповідність вимогам суспільства знань мають забезпечуватися за рахунок:
- підвищення ролі наукових знань і високих технологій;
- виділення галузей з високими значеннями продуктивності праці та доданої вартості;
- посилення економічної й науково-освітньої інтеграції з передовими світовими країнами;
- об’єднання можливостей університетів та науково-дослідних інститутів (НДІ) у проведенні досліджень і створенні нових технологій, орієнтованих на отримання якісно нових і конкурентоспроможних продуктів.
2. Інновації мають впроваджуватися за умов ефективної взаємодії сфер науки, виробництва і державного управління. У досягненні спільного успіху вирішальною є роль держави, яка має полягати:
- у створенні умов для розвитку наукового потенціалу , фінансуванні розширення інфраструктури та ін.;
- у сприянні ефективній співпраці сфер науки і виробництва;
- в організації суспільного консенсусу щодо науково-технологічного шляху розвитку країни.
3. Політика держави у сфері економіки має бути орієнтована на визначені вище провідні цілі та передбачати:
- підтримку структурної побудови виробництва;
реалізацію ідеї кластерів, орієнтованих на виконання певного завдання комплексів наукових і продуктивних сил;
- ефективне поєднання політики щодо виробництва з політикою підтримки науки і технологій.

В швидкорозвиваючому технологічному світі Україна повинна стати країною, яка прийняла концепцію національної інноваційної системи науки і технології, як провідного елемента політики. Варто відзначити такі особливості та сильні сторони інноваційної системи: стабільність систем освіти, управління та інститутів інноваційно - наукової діяльності, співпраця університетів та приватного сектора, наявність ринку венчурного капіталу та регіональних програм розвитку.

Політику України у сфері науки, інновацій та технологій повинна формувати Рада з наукової та технологічної політики під головуванням прем’єр-міністра. Рада ухвалює заснування стратегічних центрів (кластерів), що мають ключове значення для розвитку суспільства, бізнесу й промисловості, а саме: в сфері енергетики й захисту навколишнього середовища; металопродукції й машинобудування; лісової галузі; охорони здоров’я; інформаційної й комунікаційної індустрії. Дані центри зобов’язані забезпечувати координацію дослідницьких ресурсів у країні та за кордоном.

Рада являтиметься головним дорадчим органом Уряду з питань моніторингу, оцінки та визначення головних напрямків політики в галузі технологій та інновацій

Національне фондове агентство з технологій та інновацій виступить як активний інвестор. Агентство буде підзвітним Міністерству праці і економіки держави й розподіляє більшу частину бюджетних коштів, що виділяються на прикладні дослідження. Фонд стане основним джерелом фінансування державних досліджень і розробок, орієнтованих на бізнес.

Фонд ефективно фінансуватиме дослідження і розробки, орієнтовані на створення експортних продуктів. Цей фонд на певних стадіях фінансує розробки практично всіх успішних національних технологічних компаній. Дієвість Фонду обумовлена його незалежним статусом. Незалежність дозволяє фонду діяти більш оперативно, а також на довшу перспективу, ніж діють політичні структури. Хоча фонд має звітуватися перед міністерством торгівлі і промисловості за витрачання коштів, міністерство не вправі приймати рішення про фінансування конкретних проектів — це вирішує сам Фонд. Через свої технологічні програми він відкриває нові теми там, де виявляє необхідність у дослідженнях і розробках. Ці програми плануються спільно з університета ми й компаніями та передбачають створення керівних груп із представників дослідників, промисловості та уряду. Фонд також відкритий для пропозицій щодо проектів, які не вписуються в уже існуючі технологічні програми, фінансуючи такі проекти за умов, що вони відповідають його критеріям технологічної та економічної перспективності й передбачають співробітництво з іншими компаніями або університетами. Тобто нові ініціативи йдуть і знизу, і згори.

Розробка та комерціалізація інновацій одним із ключових інститутів української інноваційної системи повиненна стати Академія «Індустрії 4.0» технічних досліджень з власними технопарками, організацією, що займається прикладними політехнічними дослідженнями. Вона надає допомогу клієнтам у підвищенні конкурентоспроможності шляхом розробки нових технологічних рішень і прикладних технологій. Крім того, вона сприяє передачі технологій шляхом участі в національних і міжнародних дослідницьких програмах і мережевих структурах співробітництва. Багатопрофільна дослідницька система охоплює наприклад такі області політехнічних досліджень: біотехнологію, енергетику, цифрові інформаційні системи, телекомунікації, промислові системи, мікротехнологіїй сенсори, матеріалознавство й будівництво.

Потім на черзі створення державної спеціалізованої фінансової компанії, а також офіційного агентства кредитування експорту України, головними завданнями, якого являтимуться стимулювання і розвиток зовніш- ньоекономічної діяльності малих і середніх підприємств, зокрема через надання фінансових послуг. Крім того, ця організація брала б участь у реалізації регіональної політики уряду. Основна мета українських промислових інвестицій, тобто державної акціонерної інвестиційної компанії, полягає в поліпшенні умов діяльності малих і середніх підприємств шляхом залучення інвестицій фондів ризикового капіталу. Компанія надає послуги по фінансуванню бізнесу у вигляді кредитів, гарантійних зобов’язань і гарантій експортного кредиту. Ця компанія може і сама вкладати кошти безпосередньо в акції конкретних компаній, особливо тих, що займаються діяльністю, яка вимагає врахування довгостро кового ризику.

І нарешті завершальне; в уряді країни системні рішення щодо функціонування всіх без виключення галузей потрібно приймати крізь призму науки і техніки і тільки тоді ми маємо шанс вирівнятись та зайняти достойне місце у світовому співтоваристві. Ми цього заслужили тепер необхідно це втілити.

Мережева Влада.

Основним обєктом і субєктом «Мережевої Влади» повинен постати двохпалатний парламент з цілком новою системою та методом управляння, приняття рішення та координації.

Двохпалатний Парламент розприділяється на дві функціональні частини: законодавча – верхня палата та установча нижня палата. Верхня Палата являється делегованим законодавчим органом народних обранців по партійних відкритих списках, а Нижня контролююча та установча палата, сформована з громадських уповноважених на контракті – одна громада один представник, який повноважується громадою на два роки. По перспективному плану приблизно розраховано 100 громад на одну область, тоді взагалом по Україні уповноважених буде приблизна кількість 2400 уповноважених на контракті представників громад. Вони мають в своїй компетенції також можливість організації швидгого референдуму по важливим для народу рішень, володіють інструментом прямої дії, який здійснюється методом ознайомлення громади голосуванням або прозорим підписним листом, затверджують чи відхиляють важливі для народу рішення. Уповноважений має трьох заступників та утримується з бюджету громади. Верхня палата обирається по партійних відкритих списках по стандартній виборчій системі. Нижня палата з установчими функціями формує уряд. Уряд носить виключно партійний приорітет. Нижня палата готує законопроекти з низу, з громад, працює над питаннями громад, може ініціювати та організувати процес імпічменту президента та відставку уряду. Готує «низову» частину бюджету на затвердження. Виконує функцію наглядової ради. Можє ініціювати знімати суддів прокурорів, розглядати справи будь яких чиновників державного рівня. Мають спеціальні комітети з відповідними службами. Нижня палата має повноваження скликати Всеукраїнські Національні Збори при прийнятті важливих стратегічних державних рішень

Громади з часом можуть об’єднуватись переслідуючи ціль господарської доцільності формуючи громадські мережі та краї, як воєводства з розвинутою структурою базової громадської армії. Громада уповноважує в нижню палату своїх представників, а вона методом вибору формує вищу законодавчу експертнонаукову раду та ставить її під присягу. Таким чином Верхня та нижня Палати утворять базову владну інституцію - Двохпалатний Парламент. Більшість повноважень президента країни переносяться на парламент. Таким чином форма правління республіки стає чітковираженою парламенською республікою.

Для більшої відповідальності громадян перед власними владними повноваженнями вводиться обов’язкове голосування та уповноваження з штрафом в одну мінімальну зарплату та позбавлення громадянства при повному ігноруванні цього обовязку. Громадянин має бути відповідальний за свою державу. Парламент будучи повновладним органом, формує політично відповідальний перед ним уряд. У парламентській республіці президент є главою держави, але не главою виконавчої влади, як у президентській республіці. Виконавча влада належить главі уряду, прем'єр-міністру, який має всі необхідні державно-владні повноваження для здійснення урядової політики; Уряд несе політичну відповідальність перед парламентом та перед власним народом. Уряд несе солідарну відповідальність: недовіра голові уряду тягне за собою відставку всього уряду. Президент не несе відповідальність за діяльність уряду. Вона покладена на главу уряду; президент не може на власний розсуд відправити у відставку главу уряду, але за рекомендацією голови уряду може відправити у відставку будь-якого члена уряду; в законодавчій області президент парламентської республіки наділений правом законодавчої ініціативи, погодженої з урядом; акти, які видаються президентом, потребують контрасігнатури, тобто підпису прем'єр-міністра або міністра, які і несуть за них відповідальність. Без такого підпису акти президента недійсні. У парламентській республіці ключова фігура в державі — голова уряду. Парламентська система забезпечує єдність дій виконавчої і законодавчої влади, повну підтримку законодавчих ініціатив уряду. Парламентаризм, вічеве право та козацька управлінська традиція являється природнім генетичним вираженням української управлінської культури.

Мережева Держава.

Мережева держава – державне утворення майбутнього.

Державна Доктрина - "Мережева Держава".

Дефініція поняття громадянин в мережевій державі визначається, як співзасновник та співвласник; з накопичувальним банківським рахунком та кожномісячним нарахуванням справедливо розприділеного прибутку з використання загально національних благ. Весь добробут держави зводиться до фінансового показника на особистому рахунку її громадянина.

Ці поняття та положення повинні бути вказані в суспільному договорі та проведені через референдум. Держава, подібно кооперативу складається з самодостатніх громад. Кодекс громадянина (конституція людини - громадянина), громадський суспільний договір (конституція громади) та загальнонаціональний суспільний договір (народна конституція) виступає первентивним правовим принципом під які відбувається правова консолідація всіх законів та нормативно-правових документів.

Мережева держава розглядається, як парламентська республіка з двохрівневим парламентом з нижним рівнем уповноважених, які обирають менеджерів та законодавчу вищу палату з розряду спеціалістів. Процес управління в МД завжди передбачає наявність суб’єкта (того, хто керує) і об’єкта (того, ким керують). Держава керує процесами, а державою, як об’єктом керує пряма дія нації – організованого народу з аудиторсько наглядовою функцією її громадян, закріпленою за нижньою палатою парламенту та похідною від неї Громадською Магістратурою.

Парадигма держави мережевого типу з прямою громадянською дією полягає в системі управління, де відповідний уповноважений громадянин громади може безпосередньо брати участь в управлінні державою; де вічева система прямої демократії діяла б у вертикальних та горизонтальних прошарках структури влади. Проект нової держави, як громадської мережевої конструкції асоціюється з альтернативною державною синергетичною парадигмою. Конструктивна еволюція держави тягне за собою еволюцію особистості, людини, свідомого громадянина, громади та формує громадську мережу, яка виправляє нерівність інтегральної системи суспільної власності.

Мережева Держава повинна засновувати на місцях громадську мережеву корпорацію обєднану в консорціум з передачею її повного господарського контролю.
Майбутнє – за мережевими національними державами-корпораціями. В революційному становленні переможуть мережеві держави, які одночасно будуть і духовними громадами, мережевими діловими корпораціями та військовими базовими структурами – громадськими легіонами. Вони виростуть із особливих зародків – своєрідних приватних ініціатив та інноваційних компаній.

Для того, щоб розвитися у мережеву українську духовно-економічно-військову державу-громаду, громади потрібні стати, як:
• організована духовна громада – Собор.
• політична структура – ячейка партії.
• господарська організація – громадською корпорацією.
• військовим легіоном – базовою частиною армії.

Першочерговим завдання мережевої держави буде являтись підтримка національної ідеї, як головного вектору держави і духом всієї законодавчої консолідації.

Істина завжди знаходиться на ближній дистанції, це завжди пряма дія та пряма дорога. Чиста демократія це не спостереження, а особиста дія і участь. Потрібно відновити інституції прямої громадянської дії та твердо закріпити їх в законах та в громадянській культурі. Реконструювати згідно вимог сьогодення вічеве(механізм референдумів) право на Україні, та надати йому форму прямої демократії з налаштуванням до сучасних умов управління суспільними процесами.

Задумайтесь, при даній демократичні системі Ми один раз віддали свій голос і на тому все завершилось, ніякої особистої відповідальності та мотивації обранця громадян служити громаді крім задоволення своїх шкурних намірів. У делегованому методі народовладдя закладена підміна понять здійснення демократичного життєдіяльного процесу.Вищу владну функцію в Мережеві Державі буде відігравати двохпалатний парламент.

Сучасний демократичний парламентаризм це колективна безвідповідальність та законотворче невігластво. Тому ми пропонуємо модель громадянського республіканського парламентаризму з відповідальними уповноваженими на контракті.Алгоритм роз приділення влади в державі простий; парламент генерує законодавчу базу - верхня палата-законодавча функція. Нижня палата приймає внутрішні та зовнішні важливі рішення - установча функція: формує та затверджує склад уряду та всі важливі пости.
Що у низу, то у верху; двохфункційний парламент нижньою палатою опускається в область, а потім в громаду в яких утворює Відповідні Громадські Магістратури прямої дії.

Двохпалатний парламент Мережевої Держави складений з двох палат, де Верхня Палата законодавчий орган народних обранців з ряду спеціалістів по партійних відкритих списках на чотири роки в кількості 5 людей з області (по принципу сенату). Нижня контролююча та установча, єдина володіюча правом вето. Нижня палата розприділена на малу 24 чоловіки (один з області) та велику (2400 чоловіки по одному з громади) ради, сформована з громадських уповноважених на контракті – одна громада один представник. Представник в нижню палату уповноважується громадою на два роки. Основний об’єкт діяльності уповноваженого Громадська Магістратура та Парламент. Уповноважені нижньої палати парламенту мають в своїй компетенції можливість організації швидгого референдуму по важливим для народу рішень, володіють інструментом прямої дії, який здійснюється методом ознайомлення громади голосуванням або прозорим підписним листом, затверджують чи відхиляють важливі для народу рішення. Уповноважений має трьох заступників та утримується з бюджету громади. Верхня палата обирається по партійних відкритих списках по стандартній виборчій системі з ряду компетентних осіб та займається виключно законодавчою діяльністю, несе відповідальність за консолідацію та дієвість законодавчої платформи. Нижня палата формує та контролює уряд. Уряд носить виключно виконавчий адміністративно – правовий характер. Нижня палата може ініціювати законопроекти, працює над питаннями громад, може ініціювати та організувати процес імпічменту президента та відставку уряду. Готує «низову» частину бюджету на затвердження. Виконує функцію наглядової ради. Може знімати суддів, прокурорів, розглядати справи будь яких чиновників державного рівня. Мають спеціальні комітети з відповідними службами.

Громади з часом можуть об’єднуватись переслідуючи ціль господарської доцільності формуючи громадські мережі та краї, як воєводства з розвинутою структурою базової громадської армії; наприклад Львівський край (райони можуть зникнути, а області трансформуватись в край) уповноважує в нижню палату своїх представників в нижню палату, нижня палата методом вибору формує вищу законодавчу експертно-наукову раду та ставить її під присягу. Таким чином Верхня та нижня Палати утворять новий парламентський політичний концепт. Більшість повновадень президента країни переносяться на парламент. Таким чином форма правління республіки стає чітковираженою парламенсько призидентською республікою. Нижня палата має повноваження скликати Всеукраїнські Національні Збори при прийнятті важливих стратегічних державних рішень

Для більшої відповідальності громадян перед власними владними повноваженнями вводиться обов’язкове голосування з штрафом в одну мінімальну зарплату та позбавленні громадянства при повному ігноруванні цього обовязку. Громадянин має бути відповідальний за свою державу. Право на управління власною державою це право та обовязок одночасно.

Двохпалатний Парламент будучи повновладним органом, формує політично відповідальний перед ним уряд. У парламентській республіці президент являється виконавчим директором держави, а голова уряду головою виконавчої влади. Виконавча влада належить главі уряду, прем'єр-міністру, який має всі необхідні державно-владні повноваження для здійснення урядової політики; Уряд несе політичну відповідальність перед парламентом та перед власним народом. Уряд несе солідарну відповідальність: недовіра голові уряду тягне за собою відставку всього уряду.

Президент не несе відповідальність за діяльність уряду. Вона покладена на главу уряду; президент не може на власний розсуд відправити у відставку главу уряду, але за рекомендацією голови уряду може відправити у відставку будь-якого члена уряду; в законодавчій області президент парламентської республіки наділений правом законодавчої ініціативи, погодженої з урядом; акти, які видаються президентом, потребують контрасігнатури, тобто підпису прем'єр-міністра або міністра, які і несуть за них відповідальність. Без такого підпису акти президента недійсні. У парламентській республіці ключова фігура в державі — голова уряду. Весь політичний спектр країни представлений і структурований через уряд партійної більшості. При наявності потреби чіткого конструювання політичної системи парламентська модель являється максимально природною і втілює ідеали партійного правління.

Двохпалатна парламентська система забезпечує єдність дій виконавчої і законодавчої влади, повну підтримку законодавчих ініціатив уряду. Парламентаризм, вічеве право та козацька управлінська традиція являється природнім генетичним вираженням української управлінської культури.

В демократичному економічно розвиненому суспільстві завданням Держави, в особі Уряду, є збалансоване управління двома основними процесами: перший, це організація середовища для того, щоб продуктивні сили та активна частина суспільства створювали матеріальні та культурні суспільні блага. Друге завдання полягає в організації максимально справедливого розподілу цих благ. Потім ідуть всі інші правовий захист громадян, оборона, культура, інфраструктура та інші.
Два крила суспільного життя – економіка та політика. Справа економіки – творити продукти і блага, справа політики справедливо створювати та розприділяти суспільний пиріг
Важливіше не ефімерний добробут народу України (ВВП на душу), а базовий дохід в грошовому еквіваленті на рахуноку громадянина в єдиному державному банку. Кожен уряд повинен мати доктрину та перспективну стратегію розвитку.

«Позаду видимого уряду на троні сидить невидимий уряд, який ні в найменшій мірі не довіряє народові і не несе ніякої відповідальності. знищення цього невидимого уряду, руйнування безбожною зв'язку між корумпованими ділками і корумпованими політиками - ось у чому задача державного діяча»
Рузвельт.

Суть урядової доктрини полягає у створенні, як найкращих умов для розвитку високого рівня громадянина, заможньої, свідомої, вільної людини, та обєднання таких особистостей в нову суспільно творчу формацію вільних громад мережевої держави. Створення якісно нового мережевого суспільного устрою та фінансово – господарського ядра з рівномірним розподілом та досконалішою формою організації у вигляді фінансово- господарських обєднань місцевих громад з принципом територіального імперативу та ядровими об’єктами у вигляді громадських кооперативних корпорацій зі спорядкованою збірною та приватною формою власності. Формування самодостатньої, розумної особистості з широким спектром спосібностей та вмінь. Формування первинних суспільних клітин у вигляді продуктивних та самодостатніх процвітаючих цілісних громад та їх спільну організацію у формі мережевої держави Україна. Цілісна свідома процвітаюча людина, цілісна громада, цілісна мережа громад у формі держави. Людина, сімя, громада, держава позиціонується, як єдина, гармонійна, взаємодоповнююча, процвітаюча культурна екосистема (Ноосфера). Доктрина у своїй основі роз приділяється на спеціалізовані сектори.

Доктрина мережевої держави, де все розприділено на самодостатні громадянські мережі та їх цілісну високоефективну комунікацію, де всі явища і обєкти носять мережевий характер та сотворчий соборний приорітет; організації оборонної складової, організації та структури економічних генераційних процесів, організації управлінського складу з громадських тереторіальних обєднань; господарські інфраструктурні обєкти у власності громад ( газотранспортна громадська мережа, інформаційна (інтернет, радіо, телебачення), ресурсна мережа з помісною цілісною переробкою та товарно – ресурсними біржами ( все, що не встигаємо переробити на місцевому господарському кластері виставляємо на внутрішню громадську мережу, а вона в свою чергу, надлишковий ресурс може експортувати поза мережею. Все являється в цілісні українській громадській мережі з рівномірним розприділенням ресурсів, товарів, коштів та суспільних цінностей. Українська Доктрина являється ведучим системним шляхом втілення української ідеології. Доктрина у своїй основі розприділяється на спеціалізовані сектори.
Вибирається двухпалатним парламентом з ряду політичних делегованих та громадських уповноважених громадян республіки з конституційною українською аристократією – основною формою правління.
Всякого роду місцеві справи впорядковують виборні Ради та Управи громад, країв і земель. Їм належить єдина безпосередня місцева влада: міністри республіки тільки контролюють і координують їх діяльність.