ЗЛОВЖИВАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЮ ВЛАДОЮ ЯК ПРОЯВ СОВКА В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

У всіх арміях світу є Дисциплінарні статути. У них визначені заохочення і стягнення для військовослужбовців. Посадові особи в армії наділені дисциплінарною владою, яка дозволяє їх застосовувати. Це прописні армійські істини.

Однак, піднімаю питання, на жаль, не про заохочення, а про те як несправедливо накладені стягнення починають негативно впливати на моральний стан військовослужбовця, особливо коли він командир.

Стягнення є за всіма правилами управління (і цивільного і військового) є крайнім засобом впливу на підлеглого. Повторюю – крайнім, але не основним. Коли вже всі способи впливу до того не відіграли свою роль.

Зміст блогу не про те, що стягнення не потрібно накладати на командирів, які дійсно мають проблеми з обов’язками і дисципліною, а про зловживання дисциплінарною владою начальників з совковим мисленням. Так ті, хто на перше місце виставляють в своїй діяльності стягнення, покарання і страх – це, на мою думку і є мудаки-совки. І їх ненавидять військові. Мудаки, які зловживають стягненнями не мають ні поваги, ні авторитету у військах.

Мене, наприклад, ніколи не заставить краще служити оголошене мені стягнення. І дещо “рвати” на службі я не буду, щоб його швидше зняли. Навпаки, якщо воно накладено несправедливо мене це озлобить і я заб’ю на все йух!

В мене є декілька бойових побратимів, які займають посади як командирів воюючих бригад, так і їх заступників. В них вже накипіло на душі і гризе те, як старші начальники зловживають дисциплінарною владою за принципом “Я начальник – ти дурак” відносно таких посадових осіб як вони.

Інструментом цього зловживання часто є представники ВСП. Воно проводить службове розслідування відносно події чи випадку з обов’язковою установкою – покарати будь-кого. Розслідування вважається не проведеним, якщо не визначені винні. Їх завдання: “Знайти крайніх!” Не виявити об’єктивні обставини, передумови і причини того, що трапилося, а знайти крайніх. Вони сліпі до про@обів верхніх штабів.

Бажано знаходити винних з низової ланки. Таке собі армійське НКВД. Чим нижче посадова особа, яку призначають крайньою, тим більше вірогідність, що вона не буде скаржитися на несправедливе проведення розслідування “військовими поліцейськими”. Ось це яскрава ознака дебільного совка, який за майже тридцять років не вивітрюється з ЗСУ.

Чому не вивітрюється? А є суб’єкти, які його (совок) “бережуть і плекають” в армії. І займають вони ще, на жаль, високі посади. Мають дисциплінарну владу найвищого рівня.

У чому ж посадові особи найвищих щаблів зловживають при накладанні стягнень на командирів воюючих бригад та їх заступників?

Приклад. У “Дисциплінарному статуті Збройних Сил України” в ст. 3 визначається, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, зразкового виконання командирами військового обов’язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Комбриги заявляють, що їх пригнічує, перш за все, НЕСПРАВЕДЛИВЕ СТАВЛЕННЯ під час застосування дисциплінарного впливу до них з боку їх же начальників – від військових діячів рівня оперативного командування і аж до вершин органів військового управління.

Звісно, що це надзвичайно негативно впливає на моральний стан офіцерів, їх мотивацію зразково виконувати військовий обов’язок. Я вже не кажу про те, що “розлючений” командир бригади починає “відриватися” також на своїх підлеглих. Тут ми уявляємо картинку, коли на верхівці дерева сидить “орел”, а на гілках “підлеглі орли” і, пардон, вони ж гадять зверху і до низу. Найбільше дістається тим, хто знизу.

Совковою ознакою в нашій армії є також і те, що верхні начальники обирають єдиний алгоритм впливу на своїх підлеглих: знайти недоліки – покарати 2 в 1 (дисциплінарно і матеріально грошима) – проконтролювати усунення недоліків – знову покарати. І так за циклом “оберту пошуку і усунення недоліків в природі”. Об’єктивні причини того, що сталося не усовуються. Совків в армії не цікавить вдосконалення процесів і досягнення результатів. Більшість комісій різних командувань, штабів та інспекцій цікавить тільки пошук недоліків і покарання винних. Вони в основному і складаються з начальників з совковим типом мислення.

Для совків-начальників не існує ст. 5 Дисциплінарного статуту, де чітко визначено, що ДІЯЛЬНІСТЬ КОМАНДИРА ЩОДО ПІДТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ ОЦІНЮЄТЬСЯ НЕ КІЛЬКІСТЮ НАКЛАДЕНИХ НИМ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СТЯГНЕНЬ, а виконанням обов’язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і ЗАПОБІГАННЯ ПОРУШЕННЯМ військової дисципліни.

Зазвичай совкові комісії-контролери ніколи не цікавляться, що зробив командир бригади і його заступники до того як що-небудь трапилось, щоб запобігти цьому. Їм пох. Совка цікавить, хто крайній? І тим більше, коли зверху прийшла установка – покарати конкретного командира, щоб решті “не повадно было”.

Ще один приклад-прикол. В наказах “Про призначення крайніх і покарання невинних” досить часто ми бачимо, що совки-начальники “карають”, тих, хто має звання “генерал” нагадуванням їм про обов’язки служби, а далі в наказній частині йдуть стягнення для “простіших” офіцерів: догани, суворі догани і “неповний ход”. Висновок. Зашибісь бути генералом. Виходить, що звання генерала – це майже індульгенція від стягнення.

Але справедливості заради скажу: у ЗСУ немає зараз командувачів ОК, хто не мав би стягнень, перебуваючи на цій посаді. Є у всіх. Хто не вірить – запитайте в них.

Цитую ст. 45: “У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов’язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир ПОВИНЕН НАГАДАТИ йому про обов’язки служби, а ЗА НЕОБХІДНОСТІ – накласти дисциплінарне стягнення”.

В статті Дисциплінарного статуту не вказано про те, що нагадувати про обов’язки служби потрібно тільки генералам.

Повернуся до ВСП, яке проводить службові розслідування відносно командирів бригад. Вони скаржаться на те, що військові поліцаї не переймаються ретельним вивченням причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини комбрига, відповідно до ст. 84. А навіщо перейматися, якщо “команда дадєна” покарати, хоч кров із носу.

Вони ПОВНІСТЮ ДОВОДЯТЬ ВИНУ комбрига чи його зама за ст. 86 Дисциплінарного статуту?

Да хрен там!!!

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду ними враховується: характер та обставини вчинення правопорушення комбригом, його наслідки, попередня поведінка комбрига, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби?

Да хрен там!!!

Під час накладення дисциплінарного стягнення начальник не принижує гідність підлеглого комбрига?

Да хрен там!!! Таке вислуховують на різноманітних нарадах, що хоч стріляйся. Дозволяють собі і моральне приниження.

Деякі, зокрема совки-начальники, скажуть: так маєш право (за ст. 88) в місячний термін подати на мене скаргу або звернутися до суду у визначений законом строк.

Суки-совки!!! Вони на це й розраховують, що комбриг ніколи не подасть скаргу, тим більше, наприклад, на командувача чи ще когось вище. З гімном зв’язуватися? Комбриг же думає так: нафіг виносити сміття з хати, і так мою бригаду зрадо@оби полощуть, нехай мудак подавиться своїм стягненням, переживу….

І ще один важливий приклад. Кожне стягнення має свій грошовий вимір – мінусується відсоток премії, а для комбрига – це пару, а то й десяток тисяч гривень, яких не бачить сім’я і скоріше за все про них не знає дружина. Тому що буде питання: ти ж зранку до ночі вкалуєш, не вилазиш з бліндажів і ще й грошей тебе позбавляють? На фіга ти служиш в такій армії?

Як не крути, позбавлення військовослужбовця частини грошового забезпечення (певного відсотка премії) відповідно до отриманого дисциплінарного стягнення – це подвійне покарання, щоб там не викручували і тлумачили юристи, які обґрунтують юридично все, що їм скажуть верхні начальники. Всім відомо, що закон – це дишло.

При тому, що совок-начальник, який накладає стягнення існує не в таких умовах (навіть в побутових, я не кажу вже про моральні) як комбриг і його заступники. Вони до року ведуть бойові дії, відповідальність зашкалює, потім виведення в ППД (якщо воно є в бригаді), де кобриг стає будівельником-прорабом. Потім можлива відпустка “через жопу”, бо викличуть пару разів на якісь атестаційні комісії і наради. Потім полігон – і тут ти можеш влетіти тому що, сука, сніг тане …. і в палатках долбо@об розпалює дрова бензином і вони горять разом з людьми….

І за танення снігу ти отримаєш своє “неповне службове співпадіння” навіть, можливо від найвищого “полководця”, яке хрен роками зніметься ним і буде тримати тебе на “короткому поводку” начебто пса. І додаткові премії (святкові, в кінці року), які дають полководці також ти, комбриг, не будеш бачити, як свого носа, тому що тим у кого є стягнення їх не дають. І отримуєш ти, друже бойовий, вже потрійне покарання!!!

А в кінці надам конкретні приклади, на які суми за отримані стягнення покарані за 2017-2018 роки, деякі мої побратими-комбриги і їх заступники. Повірте, від них витягнути кількість стягнень тяжко. Майже неможливо. Зазвичай взнаєш це через інших осіб. Опосередковано. Вони зціплюють зуби і пашуть денно і нощно як прокляті, бо рівень відповідальності вищий чим в мудаків-совків-контролерів, які їх НЕСПРАВЕДЛИВО карають за все підряд.

За те, що не виконуються довбані плани комплектування бригади контрактниками (спробуйте знайти того, хто піде служити в армію на 7500 грн), за техніку, яка, сука, вже має по 35 років в кращому випадку, за те, що підлеглі пизд@ть топливо тоннами, за те, що стріляються в них солдати від того ж фізичного і психічного виснаження ….

Комбриг сьогодні відчуває себе стовпом до якого… ну ви знаєте…. Можна до#батися за будь-що.

Отже, один мій друг комбриг за 2017 р. має 9 (!!!) стягнень і не приніс до своєї сім’ї сукупно майже 30 000 грн. (так – тридцять тисяч гривень)!

Один комбриг (Герой України на всяк випадок) має 7 стягнень. Цікаво було б проаналізувати службові розслідування на рівень СПРАВЕДЛИВОСТІ накладених на нього стягнень.

Інші відомі комбриги мають по 4 стягнення і плюс додатково позбавлені від 5000 до 13 тис. грн. А дехто з комбригів, маючи 1-2 стягнення позбавляються і 16 тисяч. (!!!). Це залежить від вагомості стягнення.

Те ж саме по деяким заступникам комбригів (їх тьма покараних насправді) – начальники роздають їм стягнення направо і наліво. Вони мають по 5, 6, 7 стягнень. І не приносять до своїх дітей більше 20 тис. грн. І не бачать вони ніяких “святкових” премій.

Це вбиває їх морально і, крім того, не виключено, що хтось може влізти в якусь херню, щоб компенсувати ці недоплати.

Стягнення у них не знімаються роками!!!!

БЛД!!! У бойових комбригів!!!

Совки-начальники, може треба вже зупинятися зі зловживаннями дисциплінарною владою.

Цікаво, якою б була цифра “економії ресурсів” на стягненнях комбригів і їх заступників, коли б її порахувати за рік?

Скільки “Джавелінів” можна було б купити?

Жодне правопорушення або злочин не повинні залишитися без покарання – це істина підтримання правопорядку і військової дисципліни. Але й жодне зловживання дисциплінарною владою не повинно залишатися безкарним. От коли совок в армії нарешті отримає своє за зловживання дисциплінарною владою – це буде перша ознака його зникнення з неї.