Про це розмірковує журналіст Роман Реведжук.
Нагадаємо, після Майдану країна зайшла у виборчий процес. Тоді багато людей, вибираючи поміж кандидатами у президенти, говорили, що треба сильного президента Україні.
«Я не розумів, чому вони обирали Порошенка. Бо на моє переконання, таким президентом має бути військова людина. Тому я особисто не підтримував Порошенка, мав сумніви, що він буде відданий Україні і працюватиме на її інтереси», – каже журналіст.
Ймовірно, під час виборів були фальсифікації.
«Я особисто був присутнім на одній з виборчих дільниць у Києві, під час підрахунку голосів, продовжує Реведжук. – Пам’ятаю, як бюлетень за бюлетнем йшов у користь Порошенка. Я придирався до кожної дрібнички. Та за інших кандидатів була авторитетна меншість. У першому турі більшість українців обрали Порошенка Президентом України».
Зазначається, що після виборів журналіст вирушив на Донбас.
«Постреволюційний синдром давав свої і надії й розчарування. Та після першого обстрілу в автобусі вмить прийшов до себе. Повернувшись до мирного життя, я більше місяця приходив до тями», – згадує він.
А потім знову вибори – парламентські. Та вир подій не вщухав. Практично кожного дня під обстрілами гинули люди. Дивився зведення штабу АТО – і всередині все розривалося. Особливо, коли дивився відео з російських телеканалів. Ще більше мене засмучувало, коли на Донбасі війна, а в Києві ресторани забиті і всі «переживають». Кожен у власний спосіб. Сьогодні нічого не змінилося. Я лише спостерігав, як той самий Порошенко, а разом з ним ті, з ким ми були на Майдані, стали політиками і починали збирати докупки країну. Також волонтерський рух взаємодіяв з державою, і ми підняли її з колін.
«Ну а тепер давайте по чесному. Тоді у 2014-му більшість українців, коли в повітрі пахло війною, прийшли до Порошенка і сказали «рятуй країну!!!» – він не відмовив. І коли такі, як я, побачили його послідовність, відданість, зайняли позицію правди і почали допомагати. Повірте, далеко не Порошенку, а кожен на своєму рівні нашій з вами державі Україна. Так, були помилки. Вони є і зараз. Кадрова політика – це ключове. Але ж ми знаємо, що так нас виховувала радянсько-комуністична система, нав’язуючи комплекси меншовартості, злодійську жилку та тотальну недовіру до влади усіх рівнів.
Чесність полягає в іншому. Частина тих людей, котрі у 2014-му просили Порошенка помогти і врятувати їх від війни, коли він зайняв позицію націоналіста, відродивши армію, поставив за мету глобальну ціль – повний відрив від Росії. Ви піддались чи маніпуляціям, а чи власним емоціям любові до тої Росії – про це свідчить опитування КМІСу, де говориться, що 57% українців ставляться до неї добре, або дуже добре. Як тільки Порошенко сформував антипутінську коаліцію в Європі та світі, котра обклала санкціями Росію, чим дужче він продовжує накопичувати для України ресурси, вони взяли й зрадили його! Це буде чесно!
Насправді зрадили не Порошенка, бо сьогодні він Президент, а завтра може бути інший – ця частина українців зрадила Україну. Так само, як тоді, у 2014-му. Бо я хочу ще раз нагадати – війна триває! Вона лише завдяки Мінським домовленостям перейшла з активної фази в холодну.
«Сьогодні я не впевнений, що якась частина українців за паспортом, справді хоче України. Цяря. Гетьмана. Диктатора», – наголошує він.
«Але України їм не треба. Судячи з того, як вони хайпують на брехні та популізмі, поширюючи фейки. І до сраки їм той Майдан та понад 13 тисяч загиблих людей на війні. Їм давай видовища. А Президент – то таке. Завтра будуть іншого проклинати. Завжди якась дилема: і то не так, і так не там. А інша, більша частина українців з мовчазної згоди дозволяє руйнувати Україну. Ще більше засмучує, коли справжні націоналісти спостерігають, як колаборують нацисти типу «нацдружин» на патріотичних гаслах під прикриттям вищого керівництва МВС, та розвивають неонацистські формування для силових протистоянь державі.
Надіюся, читаючи, Ви зауважили, що я ніде не згадав ні «руку» ані «ногу» Кремля. Робив це свідомо, бо фактор зовнішнього ворога постійно присутній. Україна від нього потерпає, але нарощує комплексний імунітет. Разом з міжнародними партнерами. І тільки дурнем треба бути, аби цього не бачити чи не розуміти. Мене тішить лиш одне, що серед мого оточення, переважна більшість свідомих людей, котрі керуються холодним розумом і засуджують тих, хто жде манни з неба. Шкода, що ту частину не пришило до України і вони теліпаються на нитках олігархічного популізму за шмат гнилої кістки під вигуки «порохоботи» у мій бік та інших хто сьогодні боронить державу!», – резюмує Реведжук. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/03/13/viyna_na_shodi_tryv...
Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам
вхід / реєстрація