Замах на Олега Михайлика: про що мовчить слідство та чи є алібі у підозрюваних?

Три грузина з кримінального світу — чим не ідеальні підозрювані у справі замаху на Олега Михайлика?

Репутація у них відповідна, минуле — теж.

«Вступитися за кримінальників навряд хто захоче», — ймовірно видихнув хтось у кабінеті начальника поліції Одеської області.

Зрештою, все виглядає більш ніж переконливо: були неподалік місця злочину, вдома зберігали зброю і навіть газовий балончик, їздили на чужих номерних знаках.

Але дещо у цій історії все ж таки вибивається із ланки цілком логічних закономірностей. І це — алібі.
Чи дійсно ця трійка причетна до замаху на Олега Михайлика або ж нам підсовують чергових «Новікових», як у справі Катерини Гандзюк, — давайте спробуємо розібратись.

Більше 55 замовних нападів було скоєно в Україні від початку 2017 року на різних людей. Всіх жертв нападів пов‘язує декілька деталей — всі вони активно висловлювали свою громадянську позицію, демонстрували ворожість до російської агресії та протистояли свавіллю з боку представників місцевої влади.

Серед найбільш резонансних злочинів замах на вбивство Олега Михайлика, одеського активіста та представника партії «Сила людей».

_{Фото: Facebook}

22 вересня о 20:50 в нього стріляли в Одесі. Куля пробила руку Олега та потрапила в міжреберну артерію. Михайлик був доставлений до лікарні у стані клінічної смерті, медики декілька годин боролися за його життя.

Напад було скоєно на розі вулиць Осипова та Єврейської, неподалік від головного управління поліції області. Після поранення Олег пройшов ще декілька десятків метрів до свого подвір‘я, де в безпритомному стані його знайшли сусіди. Звідти ж його забирала швидка.

Оскільки по всім нападам, що було скоєно раніше, досі не було встановлено та затримано жодного замовника, замах на Олега Михайлика викликав неабиякий резонанс. Під стінами будівель місцевої поліції та прокуратури було проведено декілька акцій протесту. Замах на Олега також став каталізатором для проведення акції в столиці під назвою «Ніч на Банковій».

Високий градус напруги та протести змусили правоохоронців діяти так, аби заспокоїти суспільство.
І вже 25 вересня було затримано осіб, котрих Віталій Устименко опізнав як тих, хто скоїв напад на нього 5 червня, та трьох осіб, котрим повідомили про підозру у замаху на вбивство Олега Михайлика.

КИМ Є ЗАТРИМАНІ?

Всі троє підозрюваних є громадянами Грузії. Це Лаша Герасін, Манучар Варшанідзе та Торніке Герасін-Нагладзе.
Поспілкувавшись із їх близькими, з‘ясувалось, що ці люди — особи з кримінальним минулим, які спеціалізуються на крадіжках. В мережі також є повідомлення про те, що приблизно за два місяці до нападу на Михайлика підозрювані мали конфлікт з підконтрольним начальнику одеської поліції громадським формуванням «Лівий берег Одеса», котре очолює близький до правоохоронців Денис Карташов, що раніше фігурував в декількох сутичках із застосуванням зброї.

Підозрюваний Торніке Нагладзе має першу (1А) групу інвалідності. Він майже повністю паралізований, причина — ДТП, що мала місце у 2014 році. Він не може самостійно пересуватись, погано володіє верхніми кінцівками та повноцінно може ворушити лише головою. Стан здоров‘я підтверджує довідка МСЕК, видана на його ім‘я, в котрій зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду.

Слідство схиляється до того, що він був організатором замаху. Роль ще двох затриманих на даний момент майже невідома.
Напередодні арешту вони самостійно з‘явились до Приморського відділу поліції, де їх і затримали. Всі троє підозрюваних заперечують свою провину та стверджують, що в момент злочину перебували у іншому місці.

Правоохоронці дуже мало надають даних про обставини злочину, але, зібравши інформацію від підозрюваних та їх родичів, адвокатів, активістів та прокурора, який виступав у судах, можна дійти до певних висновків.

ВЕРСІЯ СЛІДСТВА

Вже на наступний день після нападу поліція повідомила, що в Михайлика стріляли з револьверу калібру 5,6 мм.

Проте гільзи на місці злочину не були виявлені, а куля залишається в тілі потерпілого, оскільки діставати її зараз надто ризиковано.

Згодом правоохоронці оприлюднили зображення транспортного засобу
світло-сірого кольору та припустили, що стріляли в Олега під час руху автівки, котра за 8 хвилин до нападу проїздила прямо повз ГУНП області.

Активістка Катерина Маденс, котра допомагала слідчим у пошуку відео з камер спостереження, каже, що бачила відеозапис з камери навпроти двору, де знайшли Михайлика, на котрому зафіксовано момент самого нападу, але на ньому не видно, як саме виглядав автомомбіль, з котрого стріляли. Дізнатись істину допомогли б відео з інших камер поблизу, але слідство чомусь не демонструвало їх під час судових засідань. Тому питання про авто, з якого відкрили вогонь по Михайлику, поки залишається відкритим.

В ході апеляційного засідання щодо запобіжного заходу Торніке Герасіна прокурор розповів, що незадовго до замаху підозрювані придбали сім-картки оператору «Лайфсел», котрі було вставлено в мобільні телефони з «нульовими ІМЕі-кодами». Продавець сім-карт впізнав одного з покупців — Лашу Герасіна. Але під час обшуків сімки правоохоронці не знайшли.

Прокурор стверджує, що саме ці сім-картки активовувались та працювали в той же час і в тому ж місці, що і основні телефони підозрюваних.

Шляхом порівняння маршрутів по білінгу телефонів Олега Михайлика та підозрюваних вдалось встановити, що в деяких місцях вони співпадали, а за півгодини до замаху підозрювані могли перебувати біля супермаркету «Таврія В» на вул. Троїцькій, де в той же час знаходився Михайлик. Сам потерпілий підтвердив, що дійсно відвідував супермаркет у той час.

Сторона обвинувачення в суді заявила, що автомобіль підозрюваних Volkswagen Touareg чорного кольору із чужими номерними знаками від мопеду, зареєстрованими в Київській області, знаходився неподалік від місця замаху, а після поранення Михайлика авто вирушило в напрямку Малиновського району, а заздалегідь підготовлені телефони після цього вимкнулись.

Також прокурор заявив, що в ході обшуку у громадянина Варшанідзе було вилучено пістолет, котрий імовірно міг бути знаряддям злочину.

Проте таке твердження є, щонайменше, дивним, адже оскільки у слідства немає ані гільз, ані кулі, просто фізично неможливо провести експертизу, котра могла б це підтвердити чи спростувати. До того ж, раніше поліція заявляла, що стріляли в Михайлика з револьверу системи Наган кал. 5,6 мм, а вилучений пістолет — Вальтер калібру 7.65.

Фото: Михайло Штекель

Загалом прокуратура подала до суду наступні докази, що, на думку обвинувачення, підтверджують причетність підозрюваних до скоєння злочину:

— протокол огляду місця події;

— протокол допиту свідка;

— протокол про прийняття заяви від дружини потерпілого;

— протоколи затримання підозрюваних;

— протокол допиту потерпілого;

— протокол вилучення пістолету та газового балончика у Варшанідзе;

— аналітична довідка про дослідження трафіків стільникових мереж мобільного зв‘язку.

На прохання судді визначити та пояснити роль кожного підозрюваного прокурор не зміг відповісти. Мотив, за його словами, також не встановлено.

В своїх промовах представник прокуратури декілька разів наголошував, що затриманих чоловіків лише підозрюють, а не звинувачують. В завершальній промові він сказав, що слідство чекає на висновки ряду експертиз, після результатів яких підозри може бути змінено або навіть «будуть прийняті інші процесуальні рішення». Які саме — не уточнив.

В свою чергу представник потерпілого в суді, Вадим Оксюта, заслухавши доповіді сторін, заявив, що його сторона не довіряє слідству та порівняв цей процес зі справою про напад на Гандзюк.

(Прим.: В липні на Катерину Гандзюк в Херсоні було скоєно замах — невідомий вилив на Катерину близько літра сірчаної кислоти. За декілька днів поліція затримала громадянина Новікова за підозрою у замаху. Але згодом журналісти з‘ясували, що той в момент нападу був в іншому місці, що підтверджувалось показаннями свідків. Через 2 тижні було затримано реальних виконавців замаху, а Новікова відпустили з СІЗО та зняли всі обвинувачення).

Фото: Олеся Голодок

Після того, як Торніке Нагладзе був залишений під вартою, головуючий колегії суддів апеляційного суду Потанін звернувся до прокурора зі словами: «Ви зрозуміли, що треба робити і як робити? Бо в подальшому така ситуація вже не повториться. Я попереджаю завчасно. Бо при тих доказах, що є, нам ледве вистачає щоб осилити це рішення. Так не буде на продовженні, (запобіжного заходу) якщо ви прийдете.»

ЩО КАЖЕ ЗАХИСТ ПІДОЗРЮВАНИХ

В тому ж апеляційному засіданні адвокат Торніке Нагладзе Поярков заявив, що у слідчих є відеозаписи з камер спостереження, котрі доводять невинуватість підозрюваних. Проте ці відео були вилучені поліцією разом з носіями, на які були записані, а сторона захисту та суд їх не отримали і не мали змоги з ними ознайомитись.

Адвокат паралельно вів власне розслідування та збирав відеозаписи, котрі надав суду. Він каже, що у вечір, коли було скоєно замах на Михайлика, в період часу з 20:04 по 20:54 Торніке Нагладзе перебував в автомобілі Volkswagen Touareg чорного кольору в двох кварталах від місця злочину — на вул. Успенській, 45. Там він знаходився нібито у власних справах та чекав на друзів. На цих кадрах видно, що авто було біля Успенської, 45 о 20:07 та о 20:21.

Напад на Михайлика, нагадаю, стався о 20:50.

О 20:54 вказаний автомобіль вирушив в напрямку вул. Канатної та по ній поїхав в сторону Італійського бульвару.

По дорозі авто перетинає перехрестя вулиць Канатної та Великої Арнаутської.

Якщо співставити дані по нападу на Михайлика та про рух авто, де перебував Торніке, то схематично це виглядатиме ось так:

О 21:24 авто прибуло до будинку, де мешкає підозрюваний, за адресою провулок Палубний, 4. В той же час камери спостереження зафіксували прибуття згаданої автівки за цією адресою. Адвокат Поярков зазначив, що це відео є в розпорядженні захисту та на ньому видно, як двоє чоловіків вивантажують з позашляховика Торніке Нагладзе, котрого на руках виносять з авто. Помітно згадуваних Торніке та Лашу.

Мені вдалось отримати це відео. Сторона захисту стверджує, що таймінг на ньому відображається некоректно (відстає на 49 хвилин), але встановити точний час може той самий білінг телефонів, про який раніше казав прокурор.

Цікавим є і той факт, що за 10 хвилин до замаху на Михайлика, о 20:40 камери зафіксували, що один з підозрюваних — Лаша Герасін перебував в аптеці «Анкор» за адресою Адміральський проспект, 1, де купував ліки. Ця аптека знаходиться на відстані 5,2 км від місця скоєння замаху. Дане відео мені також вдалось отримати з власних джерел.

О 21:21 Лаша Герасін виходив з квартири, де мешкає Торніке Нагладзе, щоб його зустріти. За словами сторони захисту відхилення таймінгу на відео становить 49 хвилин.

Менше ніж за хвилину він у супроводі ще двох чоловіків заносив Торніке до квартири.

ПОЗИЦІЯ ПОСТРАЖДАЛОГО

Через декілька днів після виписки з лікарні Олег Михайлик поспілкувався з журналістами. В ході короткого брифінгу він повідомив, що не пам‘ятає обставин нападу. Коментувати роботу слідства Олег відмовився, зазначивши, що покладає надії на те, що винних буде покарано і на лаві підсудних опиняться всі причетні до злочину.

ХТО ЗАМОВНИК?

Якщо дослідити, з ким міг конфліктувати Олег Михайлик та кому могло бути вигідним вбивство активіста, можна висунути декілька версій:

• Міська влада. Олег протягом останніх років активно брав участь в акціях протесту проти незаконних забудов, в котрих прослідковуються інтереси міського голови Геннадія Труханова та членів його команди. Це протести проти будівництва біля Будинка-стіни, зведення ТРЦ в Літньому театрі та будівництво готелю депутатом партії Труханова Андрієм Кісловським на узбережжі. Водночас Михайлик неодноразово заявляв, що збирається балотуватись на місцевих виборах на посаду мера.
• Силовики. Олег Михайлик неодноразово виступав на мітингах з вимогами відставки начальника поліції Дмитра Головіна та прокурора області Олега Жученка. Не оминав критикою їх він і в своїх інтерв‘ю.
• ЖК «Золотий берег». Михайлик в суді та на акціях протесту захищає інтереси вкладників житлового комплексу в Одесі. Даний ЖК давно мав бути збудований, але підрядник не виконав своїх зобов‘язань, привласнивши кошти інвесторів шахрайським шляхом. Сам Олег пов‘язує махінацію з людьми з оточення Труханова та схиляється до цієї версії щодо замовників нападу на нього.
• Спроба вбивства Олега Михайлика може бути продовженням серії актів терору проти громадянського суспільства в Україні. Тільки з початку 2017 року було зафіксовано більше 55 замовних нападів на активістів по всій Україні. По жодному з них не встановлено замовників. Найімовірніше це є системною акцією по залякуванню та дестабілізації громадянського суспільства. Це можуть бути і росіяни, і наші «рідні» можновладці. Особисто я, як автор цього матеріалу, найбільше схиляюсь до цієї версії. І відсутність замовників на лаві підсудних тільки підтверджує те, що за нападами стоїть хтось дуже і дуже впливовий.

Ми не знаємо достеменно, чи причетні затримані троє грузинів до замаху на Олега Михайлика. Позиція обвинувачення грунтується тільки на тому, що підозрювані перебували поблизу місця злочину в момент його скоєння, і виглядає непереконливо. За такою ж логікою можна заарештовувати всю одеську поліцію — бо її управління знаходиться практично поряд з місцем, де було скоєно замах.

Наявність алібі у частини затриманих ще більше змушує сумніватись в правдивості того, що нам кажуть в Національній поліції та прокуратурі. Ще більше погіршує становище силовиків приклад справи Катерини Гандзюк, коли за ув‘язнення невинної людини ніхто з правоохоронців не поніс відповідальності.

Враховуючи кримінальне минуле підозрюваних, цілком імовірно, що в час замаху вони могли дійсно вчиняти злочин. Але зовсім не факт, що це був саме замах на Михайлика.

Слідчі та прокурори не мають права оперувати припущеннями. Вони повинні надавати такі докази, котрі запевнять у їх правоті будь-якого стороннього спостерігача. Особливо, якщо це стосується такої надзвичайно небезпечної категорії злочинів, як замовні, вчинені організованими групами або злочинними організаціями.

І що надзвичайно важливо — ми досі не отримали жодної відповіді на найголовніше питання: Кому ж сьогодні в Україні дозволено безкарно вбивати та калічити людей за їх громадянську позицію та чому на низку гучних злочинів ніяк не реагує вище керівництво держави?