Міністерство з відкритим API, або Google DeepMind Challenge Match

Світ змінюється.

І, як часто то буває, робить це значно швидше, аніж нам хотілося б.

Не так давно, трохи більше ніж півроку тому відбулась одна, ніби незначна подія. Однак символічна.

У результаті матчу з п'яти партій в ґо, що отримав назву Google DeepMind Challenge Match, між комп'ютерною програмою AlphaGo і професійним гравцем, вісімнадцятиразовим чемпіоном світу Лі Седолем перемогла програма з рахунком 4:1.

Якщо ще у 1997 році перемогу IBM в матчі Гаррі Каспарова проти Deep Blue можна було пояснити просто потужністю розрахунків комп'ютера, то зараз, менш, ніж через 20 років, сумнівів в перемозі саме якості мислення комп'ютера немає, бо порахувати кількість комбінацій в ґо технічно неможливо.

Світ автоматизується.

Комп'ютери впевнено витісняють людей все з більшої кількості професій. Якщо раніше вибір між людиною-працівником і програмою упирався у здатність програми навчитись чогось, то зараз здебільшого просто в різницю цін. І далеко не завжди вони на користь людини. А розвиваються автомати теж значно швидше. Тож вчені абсолютно серйозно заговорили про те, що за декілька десятків років в світі для людей майже не залишиться звичних професій. Чи готові ми до цього?

Світ глобалізується.

Більше двох місяців знадобилось Колумбу, аби дістатись до Америки. І трішки менше двох десятих секунди необхідно зараз мені, щоб дізнатись, що там відбувається. Ще якусь сотню років тому у кращому випадку мене в школі б навчили грамоти. А зараз я в будь-який момент можу послухати лекції Нобелівських лауреатів. Та і технології зараз впираються скоріше не в захист інформації, а в ціну копіювання і безперервний рух вперед, наввипередки з конкурентами.

А ми стоїмо на місці.

В той час коли людство доводить існування гравітаційних хвиль і отримує (хай навіть теоретичну) можливість заглянути в минуле - ми вимагаємо справедливих тарифів. Доки SpaceX абсолютно серйозно презентують алгоритм колонізації Марсу - ми намагаємось вибороти собі якісь посади і знайти щілини в законі про декларування доходів держслужбовців.

Доки весь світ задумується про необхідність реформувати освіту, відходить від класичної освіти, переїжджає в онлайн і змінює методики… ми теж реформуємо освіту. Щоправда в досить дивний спосіб. Судіть самі.

13 вересня розпочалась ініційована міністерством на базі EdCamp програма щодо спрощення паперового документообігу "Діти і папери". На перший погляд, абсолютно благе діло, дебюрократизація школи, відкритий процес. І мабуть то добре не лише на перший погляд а і в цілому. З першого погляду на звіт стає зрозуміло, що в основі проекту - PR діяльності міністерства. І це мабуть також непогано, гарно що в нас державні структури почали над тим замислюватись. Однак.

Приймати рішення пропонується разом, на основі відгуків вчителів. Думаю не потрібно пояснювати ризики такого підходу, демократія - це чудово, але реальні реформи здебільшого робляться "через коліно", зі схожим успіхом можна розпитувати пенсіонерів, якими повинні бути пенсії. Однак чому б і ні, тема то доволі однозначна.

Що і показало опитування вчителів. Не заглиблюватимусь в деталі, у звіті мене цікавив рівно один розділ - про електронний документообіг.

Називається він "Е-документування: розрив між бажаним і можливим". І в цілому його зміст можна з легкістю весь вмістити в назву. А всю суть роботи міністерства можна помістити в два слайди:

Підніміть руку хто здогадався? Правильно, окрім відсутності комп'ютера та Інтернету на робочому місці (на що вказала менша частина опитуваних і це питання можна розв'язати), основна проблеми для електронного документообігу - це те, що доводиться дублювати документи, бо наша освітня система не може уявити, як залишитись без папірців. А ще цікавий останній пункт, в середньому 25% опитуваних вказали на те, що відділи освіти не розуміють що таке електронний документообіг і як він працює.

В цей час, в паралельній реальності, 63% університетів США перейшли на використання електронних книжок та підручників ще у 2014 році, а електронні книжки вперше в історії обженуть друковані у прибутках в 2017 році. Використання папірців для будь-якого регульованого обміну інформацією стане архаїкою в найближчі 5 років.

Власне, на цьому можна було б поставити крапку, якби ціллю статті була критика. Однак це негарно, та і назва зобов'язує, тож дуже коротко про МіністерствоGo:

Мета:

• зібрати всю інформацію з освітньої сфери докупи, в придатній для статистичної обробки формі. зробити відкритим все що можна відкрити, не для виконання закону, а тому що це правильно
• на отриманій базі даних створити єдиний освітній портал з відкритим API - кожен навчальний заклад зможе обрати собі на ринку зручну для себе систему обліку і зручно підключитись до порталу
• автоматизувати систему управління освітою
• отримати кількісний аналіз стану освіти

Ядро:

• державні освітні реєстри, приведені до єдиної структури
• зручний механізм включення в систему для навчальних закладів і ініціатив
• різні рівні доступу, зручний інтерфейс для різного типу користувачів - працівників міністерства, навчальних закладів, батьків та учнів
• автоматична статистична обробка наявних даних

Add-ons:

• прив'язка до ProZorro для фінансових витрат. системи автоматично зроблять все самі, залишиться прописати умови конкурсу
• електронні журнали
• можливість підтримати свою школу прозоро, перерахувавши кошти до відповідного спецфонду і побачити результат, замість готівки на руки незрозуміло куди і кому
• зручні мобільні додатки для різного типу користувачів (push-повідомлення для батьків про успіхи дитини, нагадування учням про домашні завдання - чи не круто?)
• освітня соціальна мережа - майданчик для обговорень ініціатив, знайомств, краудфандингу, тощо
• мотиваційна система для тих хто вчиться (скажімо, геймифікована)

Про результати таких змін складно говорити, тому що вони дуже залежать від багатьох інших змін в системі, від того, наскільки держава готова відмовитись від регуляції і довіритись ринку, від підходів до навчання, активності і включеності в процес суспільства, а також геополітичної ситуації і змін клімату.

Однак можна намалювати одну з моделей управління освітою, яка особисто мене надихає найбільше:

• держава відмовляється від регуляції в цілому. запускається створення нового національного курикулуму по прикладу Швеції чи Фінляндії. Напрацьований документ стає єдиним державним документом, що регулює діяльність освітньої сфери
• міністерство переходить від контролюючої діяльності, до виключно стратегічної. вся діяльність нижчого рівня через прозорі конкурси розподіляється між педагогічними інститутами чи іншими підрядниками
• як результат в міністерстві залишається декілька десятків стратегів і стафф (девопси, піарщики, фінансисти, desk office). І групи реагування, які включатимуться в регіонах і допомагатимуть в критичних точках. На перших етапах ці групи працюють на базі управлінь освіти, завдяки зміні їх функціональних обов'язків. Весь контроль і систематизацію тепер виконує МіністерствоGo
• всі решту аспекти діяльності спокійно вирішує автономія навчальних закладів і ринок, бо міністерство створює для них всі необхідні умови

Схоже на фантазію, чи не так? Для балансу трішки реальності і проблем:

• будь-яка система противиться змінам, а люди люблять стабільність. Без вольових рішень не обійтись, а якщо додати сюди ще і чималий рівень корупції і пристосуванців всередині системи - задача стає надскладною
• менша контрольованість системи має як плюси, так і мінуси, скажімо, слабко-контрольована система значно важче реагує на різкі виклики і повільніше (хоч і фундаментальніше) впроваджує нові зміни
• в результаті таких дій чимало людей залишаться без роботи - і необхідно наперед про них думати
• це технічно дійсно складно. У світі є схожі державні проекти (в тому числі аналогічні системи), але вони масштабно значно менші. Є навпаки, важчі і масштабніші технічно, але ще жодному з них не доводилось доносити свою цінність до такої кількості людей, то здебільшого комерційні проекти
• питання безпеки. Будь-яка подібна система дуже імовірно стане ціллю для атак. Зважаючи на те, що ми в стані війни і наш суперник тратить чималі ресурси саме на кібервійни - про безпеку не можна забувати

Однак хто хоче - шукає можливості, хто не хоче - шукає причини. Ну і в будь-якому випадку не потрібно боротись з комп'ютером - ця битва вже програна, підтверджено DeepMind Challenge Match, варто поручити машинам те, що вони вміють краще… І досить боятись нових технологій. Надворі 2016 рік