Volodimir Ryba: Післявиборче похмілля, або тріумф троглодитів

5 років тому
Суспільство
2 061
117
35
9

На вулицях міста щоразу натикався на білборди з закликом “думай”. Після результатів першого туру це виглядає як відверта насмішка. Чудеса у світі трапляються рідко, і людину, яка не хоче, або не вміє думати ніякі гасла не переконають.

В голову нарешті приходить усвідомлення - таких людей дійсно третина. ТРЕТИНА!!!

Я виходить жив ілюзією. Я помилявся. Я виявився тим самим дурнем, який думкою радів. Я вважав що соціологічні дослідження не репрезентативні. Я вірив букмекерам. Я міркував, що усі шокові події, які відбулися з нашою країною останнім часом, не дозволять нам наступили на старі граблі.

Я мав підстави у це вірити. Мені не зустрілася жодна людина, яка б готова була голосувати за “нове обличчя”. Навпаки, попадалися тільки однодумці.

- Ти просто зробив свої соцмережі стерильним, - казали мені друзі. - Ти вичищав із інфопростору усе, що тобі було неприємним, що тебе дратувало.

- Але ж є ще люди навколо, - казав я, - сусіди, родичі, друзі, вони теж наче адекватні.

Але потім згадав, я майже не заводив мову про вибори з випадковими співрозмовниками. Я боявся одразу розчаруватися в людях.

А потім деякі зізнались, причому з гордістю. Давно спостерігаю, що про свою дурість люди дуже часто говорять з гордістю.

Тепер, перед другим туром, я більше не сплутаю свої бажання з реальним станом речей. 30 лідерських відсотків опустили мене на землю.

Кажуть, найгірше у мрії те, що вона має властивість збуватись. От і я насолоджувався Україною своє мрії дуже не довго. Україну, що йшла до мрії, і мене разом з нею опустили на грішну землю 30% печерних людей.

Потім, коли принц виявиться голим, ці самі троглодити дружно його обливатимуть брудом і всіляко відмовлятимуться від своєї причетності до його обрання. Але це буде потім…

Підтримка автора: картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014