Volodimir Ryba: Групова амнезія

3 роки тому
Політика
1 867
107
186
6

Після завоювання Кавказу, Російська Імперія отримала не тільки нові землі та нові народи, а й їх їх традиції. Ці традиції іноді шокували.

Горці були дуже злопам'ятними і образи змивали кров'ю. Родичі мстились за родичів, що призводило до безкінечного ланцюжка як правило безглуздих смертей. Наприклад в Дагестані на початку двадцятого століття переважна більшість тяжких злочинів здійснювалась саме через кровну помсту.

Таке явище – середньовічна крайність, але є й інша крайність – національна амнезія, і хворі на неї – ми.

Іноді складається враження, що українська групова пам'ять подібна пам'яті рибки гупі. Ось кілька прикладів.

- Патріарх української політики, який подарував ядерний арсенал ворогу, який наче флюгер міняв політичні погляди і більшу частину часу був проросійським політиком – є переговорником з країною агресором.

- Юрист, який фальсифікував вибори, не сидить у комфортній камері, а очолює одеський ВИШ.

- Адвокат, який вкоротив віку українському поету-класику – депутат ради та медіамагнат.

- Червоний директор та його сивий помічник, які у кабінеті замовляли вбивство відомого журналіста, зараз, знову ж таки, поважні аксакали.

- Актор, який протягом кар'єри всіляко глумився над українцями та Україною, зараз самі знаєте де.

Приклади можна приводити без кінця.

Ця колективна амнезія зумовлює травмування одними і тими ж граблями протягом десятиліть.

Політики побачили, що виборець страждає склерозом і уже нічого нового не придумують. Це підтверджують і майбутні місцеві вибори: знову заїжджені гасла, дешеві подачки, холені морди на бордах. Повернулась навіть теза про "міцних господарників", наче Янукович піднявся з політичної могили.

До речі про Януковича,коли він втік - це була велика помилка. Зараз би був лідером якогось "Щасливого краю", “За світле завтра” або "Опозиційного альянсу".

Проблема є, а яке ж лікування. Лікування просте – швидке правосуддя, щоб не встигли забути.

Так. Згоден. Здійснити таке без політичної та суспільної волі майже не можливо, нинішня судова система - головне гальмо.

Коли “правосуддя” не може або не хоче, вихід простий: збільшення кількості молоді, яка нічого не забуває і не дає забути іншим.