Alexander Kalinchenko: Російська опозиція та "русскій мір"

6 років тому
Шоу-бізнес
1 054

Карочє, на каналі "Прямий", в програмі "Ехо України" (нічого не нагадує?), ведучий Ганапольський заплював глядача, що попросив його розмовляти українською. Глядач відгріб по повній.

Виявилося, що правільний укрАінєц повинен розмовляти на абщєдоступном. Бо ведучий хоч і розуміє па-укрАінскі, але розмовляти не на язикє йому прєтіт. Бо із-за такіх, як глядач, і залізла в Україну Расєя, тому й точиться війна. Тому й Крим відняли. А сиділи б тихо, забувши мову, користалися б язиком, мали б Януковича як кремлівську маріонетку та оточуючих його "підлеглих" із російськими паспортами- і було б усе харашо.

Тут аж кілька цікавинок, як на мене. Перша: канал "Прямий" щиро та відкрито топить за "русскій мір". Друга: Тему "миадіннарод" Расєя, судячи з усього, не залишить ніколи. Бо саме баєчка про "адіннарод" додає солідності росіянам. Давня історія тішить їхнє его. І якби легітимізує, принаймні, в їх власних очах, намагання присмоктатися до України так, щоб було не відірватись. Адін же ж народ! А нас больше, значіт, ми старшиє. Ось і казочка уся. Є й третя цікавинка: назва програми. Назву подано російською, бо якби українською, то була б "Луна" чи "відлуння", а не якесь там пришелепкувате "ехо". Так і напрошується: є "Ехо Москви", а є його філія. На українському, нібито, каналі.

Інколи здається, що держак на отих граблях, на які регулярно стаємо, вже відполіровано нашими лобами до блиску. А нам мало. Ми ніяк не запам’ятаємо деякі прості речі.

Перше: Хай і нема пророків у своїй вітчизні, але нема їх і в чужій. Не можна роззявляти рота перед першим-ліпшим бевзем тільки тому, що він "із самої Москви приїхав". Слова "москвич" та "дебіл" досить часто не конфліктують між собою. А якщо витріщатися на пересічного іноземного дурня, як на пророка- то тим самим покажеш, що ти дурніший за нього. Тому- не треба.

Друге, та чи не найголовніше. Пам’ятаєте знаменитий вислів Чорномирдіна: "У нас какую партію нє создавай, получітся КПСС"? Так от: який би опозиціонер на Росії не був, його мета- стати Путіним, більшим чи меншим. Якщо він, опозиціонер, емігрувавши з Росії, всіляко бореться з путінським режимом (не бачив таких, мабуть не пощастило), то його основною метою буде не краще майбутнє для України, а краще для Росії. Ну хіба ж не зрозуміло? А то як же? А що таке Росія без України? Тому закінчується російська демократія на українському питанні. Тому будь-який російський опозиціонер, навіть той, що каже нам: "Звичайно, Крим ваш, а я вам його вже завтра поверну!", не скаже, але обов’язково подумає: "Тому що післязавтра я заберу до себе вас разом із Кримом". А ми шанобливо вислуховуємо, як лузер з гарно підвішеним язиком, що нічого не зробив у себе вдома, вчить нас жизні.

Вже змовчу про канал, який надав можливість панові Ганапольському працювати та підтримувати фейки про "адіннарот". Лише згадаю, як казали на "прямому" в серпні минулого року: "Єслі би Ганапольского нє било, єго надо било видумать". На Росії- не знаю, мене не цікавить. А в Україні його якраз і було видумано. Бо що він міг сказати нам нового? Чому навчити? Так що нагадаю, вже, мабуть, всоте: будь-яка путінська опозиція має на меті усунення Путіна, але не його вертикалі та не його режиму. А щодо України Путін та його опозиція думають та роблять однаково. Різниця в несуттєвих деталях.