Алексей Минаков: «ВірЮ в Україну» - це самоплагіат, боян і криза жанру

5 років тому
Політика
5 220
45
8
1

Сьогодні відбувся урочистий з'їзд "Батьківщини", на якому Юлію Тимошенко офіційно висунули кандидатом у президенти. І, кажуть, тепер у неї "нове гасло" - "вірЮ в Україну".

Навіть білборди з'явились з цим "новим гаслом".

Але де ж воно нове, коли старе.

Громадський рух "Чесно" нагадав, що саме таке гасло "вірю в Україну" було під час президентської кампанії Ющенка в 2004 році. Потім навіть книга була опублікована з такою самою назвою - "Вірю в Україну".

Однак громадські активісти пригадали не всі випадки використання цього слогану "вірю в Україну". Також це було гаслом "Блоку Юлії Тимошенко" в 2007 році. Ось, наприклад, світлина з міжпартійного з'їзду, де чоловік у залі сидить у футболці з написом "вірЮ в Україну".

Ось в чому справа. Новий слоган - це відпрацьований старий. Що не дуже органічно вкладається в концепцію "Юлія Тимошенко 2.0", оновлена і без коси.

Програма "Новий курс" Юлії Тимошенко хоча б просто нагадує "Український прорив" 2008 року. Але ж "Новий курс" не додумались назвати так само - "Українським проривом". То чому зі слоганом вирішили не напрягатись і залишили його таким, який українці вже чули і бачили?

Одна справа, коли політтехнологи черпають ідеї для передвиборчої кампанії кандидата в інших кампаніях. Це нормально. Це називається підбирати "референси". Але коли політтехнологи підсовують слогани кампанії кандидата 10-річної давнини і видають це за нове брендування, то це вже занадто.

З іншої сторони, стабільність - ознака якості. Але в такому виконанні - поганої якості. Може, політтехнологи Юлії Тимошенко розраховують на стабільний результат, як і в попередніх двох спробах стати президентом?