Andriy Starodub: Анациклозис Полібія та колесо української історії

4 роки тому
Політика
2 888
82
5

Грецький історик еліністичного періоду Полібій (прибл. 200 - 118 рр. до н.е.) розробив теорію циклічної природи політичної еволюції. Всі форми правління він звів до трьох "доброякісних" - монархії, аристократії та демократії та трьох "злоякісних" - тиранії, олігархії та охлократії. Вони змінюють одна одну у своєрідній послідовній "круговерті".

Монархія вироджується в тиранію, яку під силу побороти аристократії. З плином часу аристократичне правління перетворюється на владу групки олігархів, край якій кладе перехід до загального народовладдя. Проте "празднік дємократії" (с))) неминуче вироджується в охлократію (владу натовпу), яка завершує один цикл, створюючи "гумус")) для початку нового.

"Український" випадок - суспільства без аристократії, але й з неприйняттям (сподіваюсь) тиранії, дещо не вписується в класичний "анациклозис". В ключові моменти історії української державності, на політичній арені одночасно діяли багатоманітні різновиди "олігархів", "демократів" та "охлократів". При цьому в кожній з цих груп ніколи не бракувало і тих, хто виношував "наполеонівські" монархічні плани.

Наприклад, на даний момент, вітчизняне "колесо історії" знаходиться в дивній фазі, в якій олігархія одночасно

- діє під "фальш-прапорами" демократії та охлократії.

- рятується від і збільшує вірогідність переходу до монархії чи тиранії (не обов"язково, до речі, вітчизняного походження - за східним кордоном є готовий претендент).

Полібій передбачав можливість гібридних форм правління (щоправда - лише з "позитивного" сегменту). Ґрунтуючись на ідеях Платона та Аристотеля, він припускав, що найстабільнішим може бути уряд, в якому поєднуються елементи монархії (в сенсі наявності чіткої вертикалі влади), аристократії (як "влади найкращих") та демократії (тобто - справедливого забезпечення народного представництва).

Навіть більше - він готовий був побачити саме такий, оптимальний "гібридний устрій" в сучасній йому Римській Республіці. Де "монархічне начало" уособлювали консули, аристократичне правління - Сенат, а демократію - народні збори та обрані ними коміції. Досягнення такого балансу нібито мало "зупинити" круговерть зміни форм правління, знаменуючи ̶к̶і̶н̶е̶ц̶ь̶ ̶і̶с̶т̶о̶р̶і̶ї̶ досягнення довготривалого гармонійного розвитку та процвітання.

Від дати смерті Полібія (помер у Римі, де опинився в якості такого собі "заручника" - за недостатньо активну підтримку римського окупаційного корпусу) та народженням Гая Юлія Цезаря (людини, яка, де-факто, поховала республіканський устрій) минуло всього два десятиліття...