Andriy Starodub: Язичницькі та християнські корені Хелловіна

3 роки тому
Події
2 350
83
35
5

Якщо «потягнути за ланцюжок» і спробувати докопатись до історії появи того чи іншого свята, то, як казав один відомий у (дуже) вузьких колах класик, «багато чого може понавилазювати» : - )

Розкручений до фантасмагоричних масштабів американською масовою культурою Хелловін в своїй першооснові є передвечір’ям Дня пам’яті всіх святих (святкується у Католицькій церкві 1 листопада). Власне й сама назва є скороченням слів «All Hallows Eve» — «непередодні дня усіх святих».

Згадування про активізацію нечистої сили в цей момент має свою логіку («найтемніша ніч – перед світанком»). Образ зібрання всіх святих взятий з Біблії (у тому числі - з Одкровення Св. Іоанна) і відсилає нас до Страшного суду, на якому праведні восторжествують, а нечестивців остаточно покарають.

Проте це лише "верхній пласт", за яким приховано багато чого цікавого.

Початково дане свято ("Всіх святих") християни Заходу призначили на 13 травня. У цей день в 609 році був освячений, як християнська церква Св. Марії та усіх мучеників, давньоримський Пантеон (Храм усіх богів). Нова символіка цього дня мала «перекрити» язичницьку: у Давньому Римі 9-го, 11 та 13-го травня святкувалися Лемурії – дні пам’яті померлих. Римляни вважали, що в ніч напередодні цього свята стиралася межа між світами мертвих і живих. І завданням кожного глави родини було, за допомогою спеціальних обрядів, уберегти свою домівку від проникнення до неї «візитерів» з потойбіччя.

Давньоримський Пантеон (І-ІІ ст. н.е)

У середині VIII століття, Папа Григорій ІІІ освятив в честь Всіх святих одну з капел тогочасного собору Св. Петра. Відбулося це 1 листопада, і через якийсь час вирішено було перенести святкування саме на цей день.

Однак і тут не вдалося «розірвати» підтекстний зв'язок шанування святих з шануванням померлих, як таких. Адже, найвірогідніше, дату освячення було обрано не випадково, а під впливом занесеної з Ірландії традиції.

За язичництва в цей день там відзначали кельтське свято Самайн (Савань), яке християнські місіонери «перекодували» на День всіх святих.

До того воно, одночасно, було і святом завершення збору урожаю, і днем пам’яті померлих (шанування предків).

Така «гібридність» відобразилась у атрибутиці святкування. Зокрема, широко використовувався «світильник Джека» (назва пізніша, з’явилась не раніше XVIII століття) – вирізана з підходящого овоча людська голова, в середині якої горить свічка.

Він символізував ліхтар, який допомагав неприкаяним душам знаходити дорогу у загробному лабіринті. Міг також слугувати "оберегом" для дому на період, коли "стиралась" межа між світами живих та померлих.

«Монополія» гарбуза на те, щоб бути першоосновою даного артефакту – відносно недавня (ХІХ сторіччя). І пов’язана з агрономічними успіхами американських фермерів. У їхніх британських, шотландських та ірландських предків для цього частіше використовувалась ріпа та бруква : - ).

Швидше християнські, аніж поганські корені у традиції випрошування солодощів.

У підтексті цього дійства підрозумівається, що цукерки видають «в обмін» на молитву за упокій душі предків господаря дому.

Взаємопроникнення різнорідних/різнокультурних празденств породило плутанину.

Спочатку люди звертались до потойбіччя/світу духів та привидів напередодні власне свята Всіх святих (тобто - 31 жовтня). І ця традиція багато де збереглася, попри те, що Католицька Церква ще з Х-го століття закликала згадувати про померлих вірних не до, а після святкувань (2 листопада).

Адже символічна пам'ять про своє коріння у всіх народів сягала глибше, аніж християнська ера (а запропонований церковниками день пам’яті померлих підрозумівав згадку лише тих з них, які були хрещені).

Таким чином, історія відзначення Хелловіну - це свідчення про одну зі спроб адаптувати до християнства більш древню містичну традицію.

Певних успіхів на цьому шляху було досягнуто.

Однак півтора тисячоліття для повної конвергенції виявилося недостатньо…