site.ua
Артур Балаев
sandbox

СОНЕЧКО

Вогонь в розпеченiї добіла печі палахкотів яскравим полум'ям і рівномірно заповнював увесь простір блiндажа приємним, розслаблюючим теплом. Під тріскотiння сухих дрів, в повній тиші, кожен думав про своє. Хтось із бійців згадував батьків, хтось кохану дівчину, а хтось просто дрімав, малюючи в думках короткострокову відпустку додому. Раптом тишу порушив голос снайпера Василя Саєнко:

- Слухайте, адже завтра у нашої Валюшки день народження. Що дарувати будемо?

Є пропозиції?
Бійці стрепенулися і блiндаж вмить наповнився дзвінкими голосами:

- Ого! Скільки років нашому Сонечку завтра виповниться?

- Нічого собі! Так подаруємо Сонечку що-небудь незвичайне !...

- Треба подумати гарненько, щоб подарунок Сонечку нашому надовго запам'ятався...

Сонечком товариші по службі називали Валю Бровко, санинструктора роти. Після закінчення медичного коледжу, вона написала рапорт і помчала на війну. І вже будучи під Пісками, зателефонувала батькам і пояснила, що тепер вона боєць ЗСУ і нехай чекають її додому з перемогою. Мама спочатку зомліла, а потім довго кричала в трубку, щоб Валя негайно поверталася додому, але дочка була непохитна. Війна - це найбрудніша, найважча, сама жорстока робота на світі. Чоловікам на ній туго, кожен прожитий день - як маленький подвиг. А тут тендітна дівчина! Але Валя Бровко ні в чому не поступалася бійцям. Сміливо ходила під кулями, тягнула на собі здоровенних поранених в тил, прямо в бліндажі обробляла їм рани, перев'язувала, колола знеболювальне. Бійці любили її, як рідну і прозвали "наше Сонечко"...


Хтось запропонував:

- Давайте купимо їй парфумерію? Французьку! Найкращу!

- А я пропоную скинутися на сережки. На золоті!

- Точно! А можна ще і ланцюг на додачу!

Тут знову подав голос Вася Саєнко:

- А давайте подаруємо нашому Сонечку... тишу?

- Як це - тишу? - здивовано запитав хтось.

- А ось так! Другий тиждень поспіль "сепары" безперервно б'ють з гармат. А ми у відповідь мовчимо, "перемир'я" у нас... Так давайте влаштуємо для Валі завтра день тиші.

- Ну і як ми цю тишу забезпечимо? У Кремль Путіну дзвонити будемо?


- На біса нам Кремль? А ось з "сепарами" я б поговорив по телефону. У нас спирт "НЗ" є - недоторканний запас? Є! А ці ідіоти за спирт маму рідну продадуть!


- А що, Вася, це думка! Тиша в обмін на спирт - краще не придумаєш...

Вранці, коли Валя вийшла з бліндажа, її зустрів весь особовий склад роти, розташований в дві шеренги. Бійці, всі, як один, були ретельно виголені і посміхалися - широко і загадково. Командир дав команду: "Рота, струнко! Дороге наше Сонечко, вітаємо тебе з днем народження і бажаємо тобі щастя, здоров'я і мирного неба над головою!". І в ту ж мить повітря вибухнув могутніми чоловічими оплесками. Дівчина усміхнулася й очі її враз наповнилися сльозами: "Спасибі вам, рідні... Я вас всіх дуже люблю... Тільки не можу зрозуміти - щось не так... Чогось не вистачає...". Командир загадково посміхнувся: "А це сюрприз! Сьогодні не буде ні одного пострілу з тієї сторони. Приймай, Сонечко, наш подарунок - ТИШУ!". І Валя раптом подумала про те, що люди зовсім забули про справжні людські цінності. Золото, діаманти, брендовий одяг, сучасні айфони - все це, насправді, не має абсолютно ніякої ціни. Все це мізерно і дрібно порівняно з таким коротким, але таким вагомими по суті словами, як МИР або ТИША. Вони не мають фізичної конструкції: їх не можна помацати руками, як стодоларову купюру, їх не можна опустити в банкомат, як пластикову карту, їх неможливо надіти на зап'ясті, як як дорогий годинник, але при цьому і МИР, і ТИША просто не мають ціни - вони безцінні. Валя акуратно зачерпнула долонями, з'єднаними у "лоток" повітря, наповнений тишею і, щасливо сміючись, бризнула їм в обличчя своїх побратимів...

ar.balaev
Артур Балаев

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації