Я не бачу у вбивстві нічого красивого чи веселого. У вбивстві я бачу кров і смерть людини. Хай навіть і дипломата країни-ворога. Бачу переляканих відвідувачів виставки.

Я можу зрозуміти задовільнення чи байдужість. Але не можу зрозуміти танці на кістках, солоні жарти та свіжі анекдоти з цього приводу. Напевно, більшість таких гумористів відповідають "Так" на питання "Ви християнин?"

Пам'ятаю, як обурювались люди, коли бачили веселі селфі бойовиків з тілами загиблих нашіх хлопців. Це було мерзенно. На щастя, я не бачив дзеркальної ситуації, бо для наших вояків ще щось значить слово "честь". Я на щастя не зустрічав на війні бійців, які б раділи вбитому ворогу. Є робота, захист України, але ніякого садизму, ніяких жартів про "сєпарський шашличок", які я бачу іноді у фейсбуці.

І танцюючи на кістках вбитого посла ви саме робите віртуальне селфі з трупом. І це огидно.

Вбитий представник країни-ворога - ок. Я задовільнений. Але мені і на думку не спаде робити з цього веселий демотиватор.

Війна - це страшно. Війна загострює реакції і іноді зриває дах. Вона розмиває межі моралі та аморальності.

Але, люди! Залишайтесь людьми!

boris.sevastyanov
Борис Севастьянов

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації