Андрій Длігач: Прапор піднятий. На ньому Україна Майбутнього

7 років тому
Політика
13 915
1 416
117

Два роки — з березня 2014 року — виявилося недостатнім для консолідації пост-майданівських ліберальноорієнтованих демократичних сил.
Лише на проектному рівні — накшталт, у електронних державних закупівлях — єднання відбулося. А вже, наприклад, в податковій реформі в громадянському суспільстві утворилося два центри: ліберальний (навколо Коаліції та законопроекту 3357) та макрофінансової стабілізації (пані Яресько, Іван Міклош та ряд громадських експертів), що призвело до гальмування і спотворення реформи.
В політиці також спостерігається атомізація пост-майданівського суспільсва.
Конкуренція "я краще знаю як треба робити" і "все марно" поруч із керованою з боку олігархічної системи тотальною руйнацією довіри призвели до неспроможності єднання.

Але досвід об'єднання "Реформи мають бути справжніми" і Ініціативи "Перший професійний уряд реформ" показав, що єднання можливе і стає ефективним.
Що для цього необхідно:

1. Має бути проведена амністія довіри.
Принцип простий: "Прошу тих, хто довіряє мені, довіряти тим, кому довіряю я."
До тих пір, поки не доведена зрада спільних інтересів одним з нас - тоді спільнота просто виключить особу з кола довіри.
Долаємо прокляття, описане Валерієм Пекарем:
https://site.ua/valerii.pekar/4132-dovira-tri-oznaki-odnieyi-hvorobi/

2. Медійна впізнавана команда.
Нажаль - чи на щастя - відомі обличчя все ще потрібні як один з "центрів кристалізації".
Але цього разу має йтися не про "нові обличчя", а про "нові сенси".
В основу формування як ядра команди, так і нової політичної сили в цілому мають бути покладені цінності:
- довіра
- відповідальність
- спроможність досягати консенсус
- відкритість (в тому числі щодо джерел власного статку, особистих інтересів)
- визнання інтересів України вищими за власні політичні амбіції (наприклад, готовність на 10 років відійти від політичної активності після проведення кардинальних реформ; запобіжник проти прямого використання результатів реформ для власного збагачення).

І головне:
3. Основою єднання має стати однакове розуміння Майбутньої України.
За роки після Майдану створено три ліберальних стратегічних бачення України, які не протирічать, а доповнюють одне одне. Це Маніфест об'єднання «Реформи мають бути справжніми» та стратегічне бачення України в напрацюваннях Громадянської платформи Нова Країна та Несторівської групи.

Єднатися в парадигмі "проти" суспільство навчилося за роки незалежності. Але вже Антикорупційний рух — незважаючи на високу актуальність теми — показав, що конструктивного просування єднання "проти" не дає.
Майбутнє все ще розділяє суспільство на тих, хто мислить критично і налаштованих патерналістично; на лібералів і консерваторів, а лібералів на відповідальних і популістів. На тих, хто прагне змін та тих, хто прагне збереження примітивно індустріалізованої, недосоціальної, корумпованої держави.

Але й ми маємо відійти від популістичного прагнення сподобатися усім.
В країні є 4% прогресорів. 18% тих, хто підтримує їх. І майже 40% тих, хто прагне ліберальних змін.
Це більш ніж достатньо для того, щоби отримати владу в країні на користь нової політичної еліти. Яка, в свою чергу, має провести модернізацію України.

Отже, що має бути на прапорі нової політичної сили?
Образ майбутної України.
Країни, в якій:
- Громадяни - мислять критично і прагнуть економічної незалежності
- Створені умови для інноваційного розвитку, в основу якого покладено людський капітал
- Створені найкращі умови в Європі для ведення бізнесу
- Створений інноваційний та інфраструктурний центр Європи і Азії
- Забезпечена безпека для громадян і гостей; захист і допомога тим, хто не взмозі піклуватися про себе
- Україна, яка є суб'єктом світової політики, Центральноєвропейського єднання.

Якщо ми прагнемо такої країни не тільки для наших дітей, а і для нас самих, то ми маємо рухатися рішуче і швидко, підбираючи друзів за напрямом і швидкістю руху.

Звичайно, подібні тези з легкістю скопіюють до власних програм і популісти, і традиційні олігархічні перевидборчі політпроекти.
І тоді вже вступить у дію четвертий пункт:

4. Вибори (як національні, так і актуальні для локальних соціумів) мають перетворитися на конкурс команд і проектів.
Ключовим завданням Громадянскього суспільства стане організувати цей конкурс поза політичною рекламою, зробити його головним інструментом прийняття рішень для всіх сегментів суспільства.
Пам'ятаючи про досвід Brexit - не дати минулому в черговий раз відкласти майбутнє.

Одним із тестів на зрілість стане спроможність обирати між "своїми", що не призведе до внутрішнього канібалізму.
Нажаль (чи нащастя) об'єднати "всіх-всіх" не вдалося. То ж як обрати між умовною партією Саакашвілі, до якого приєднається частина громадських активістів та партією, що створюють учасники громадських об'єднань, народні депутати на базі ДемАльянсу?
Дуже просто: обирати тих, з ким готовий діяти спільно в будь якій ролі - стати членом партії, підтримати фінансово того, чию систему фінансування вважаєш прозорою, розповсюдити інформацію, переконати родичів, проголосувати.

Ми сподівалися, що політика омине нас і реформи зроблять професійні політики та люди з досвідом державного управління.
Час таких сподівань пройшов.
Час кожному українцю взяти відповідальність за майбутнє на себе.

Створення нової політичної партії не є самоціллю.
Влада (тобто стати членом органів влади) - не потрібна справжнім патріотам як така.
Створення нової політичної еліти — також є необхідною, але не достатньою умовою.
Все це інструменти для проведення модернізації країни.

Отже, прапор нової політичної партії, яка єднає громадянських активістів, бізнесменів, інтелектуалів, нових відповідальних політиків піднятий.
На цьому прапорі - майбутнє України.

Єднаймося.