Євген Магда: Суб’єктивний Магдіяж. Небезпечні ілюзії

3 роки тому
Політика
2 558
29
1
10

Перший повноцінний тиждень осені-2020 був позначений небезпечними ілюзіями представників української влади. Їх розбавили маркетингові одкровення Андрія Богдана, санкції США проти Андрія Деркача та вже звичне хвилювання про долю Білорусі.

Формула «Просто пєрєстать стрєлять», яка стала магістральним напрямом політики Зеленського з врегулювання на Донбасі, отримала нові аспекти. Серед них – висловлена готовність на «інспекцію» за участю бойовиків у населеному пункти Шуми позицій українських морпіхів», скасована в останній момент. «Інспекцію» скасували, але осад залишився, причому у багатьох діючих військових, ветеранів та небайдужих цивільних громадян. Пушилін може пишатися собою: українська влада фактично піддалася на його шантаж, який підсилив під час засідання ТКГ Дмітрій Козак.

Офіційний Київ продовжує йти на поступки виключно заради нової нагоди Володимиру Зеленському подивитися в очі кремлівському тезку. Але той невблаганний – і після зустрічі політичних радників лідерів Нормандської четвірки вже згаданий Козак публічно говорить, що підстав для зустрічі лідерів Нормандського квартету немає. З огляду на зізнання Маші Фокіної, що саме вона порадила свого дідуся Вітольда Павловича Андрію Єрмаку для роботи у ТКГ, всерйоз сприймати будь-які заяви шефа президентського офісу не варто. Під ними нема серйозної основи, а сам Єрмак, схоже, все глибше опускається на «шпагат миротворчості».

Зеленському буде вкрай непросто «продати» виборцями хоча б натяки на швидке врегулювання на Донбасі, оскільки Росія зацікавлена лише в тому, щоб продиктувати умови завершення конфлікту у східних областях України. Не знаю, чи розуміє це шостий президент, але він продовжує малозмістовні вояжі регіонами, де особисто благословляє «слуг народу» на участь у місцевих виборах. Гарант Конституції відзначив перемогу над танкером Delfi у Чорному морі неподалік Одеси, тому не варто дивуватися, якщо у наступні тижні він з’являтиметеся на люди у костюмі досвідченого морського вовка. Інших способів зробити президента напередодні місцевих виборів «сексі», як заповідає нам формальний лідер «Слуги народу» Олександр Корнієнко, на поверхні не спостерігається.

Денис Шмигаль поєднує готовність вчасно внести проєкт бюджету-2021 на розгляд парламенту з очікуванням «чорної мітки» для котрогось з міністрів свого уряду від «Слуги народу». Не дарма ж Давид Арахамія влаштував своєрідну гру у наперстки, публічно жонглюючи трьома прізвищами міністрів та наголошуючи, що Кабміну потрібна свіжа кров. Показово, що ротація має оминути Дениса Малюську, який любить епатувати публіку постами у facebook. Ці кадрові рухи виглядають вельми пікантними на фоні заяви лідера партії «За майбутнє» Ігоря Палиці про наявність у нього прем’єрських амбіцій. Додам – і Ігоря Коломойського за спиною.

Андрій Богдан приємно провів понад 4 години у компанії Дмитра Гордона. Випив винця, знайшов вдячного слухача (відверто – не одного) для власної версії причин деградації політичних здібностей та людських якостей Володимира Зеленського. І не варто звертати увагу виключно на Андрія Єрмака, куди важливіше – відсторонення самого Богдана, який тепер активно пропонує свої послуги політичного менеджера бажаючим.

Сполучені Штати відреагували на «плівки Деркача», запровадивши санкції проти цього українського парламентарія швидше, ніж вітчизняні правоохоронці наважилися розпочати кримінальне провадження проти нього. Причина санкцій – спроба втрутитися у американські вибори, Деркач у відповідь обіцяє нові викриття.

Колишнього політв’язня Володимира Балуха жорстоко побили у Києві буквально у річницю звільнення з російського полону. Він залишається в лікарні у стабільно важкому стані. Натомість вихід з коми російського опозиціонера Алєксєя Навального прискорив дискусію про долю NordStream2. Рішення щодо майбутнього газогону, прокладання якого велося на гроші «Газпрому» і завершене на понад 90%, нагадує гарячу картоплину, якою у режимі прискорення жонглюють Берлін та Брюссель. І німецька влада, нехай у контексті майбутнього відходу Меркель, і ЄС-івська зацікавлені у енергетичній стабільності Старого Світу, проте дотриманням прав і свобод людини також знехтувати не можуть.

На жаль, у Білорусі з дотриманням прав та свобод складно, як і з виконанням міжнародних зобов’язань. Показовим обшуком автомобіля українського посла у Мінську Ігоря Кизима білоруські прикордонники продемонстрували ставлення до України в цілому. Лукашенко дав інтерв’ю російським пропагандистам, на чолі з Маргаритою Сімоньян. Марія Колесникова порвала закордонний паспорт, щоб уникнути фактичного вигнання з території РБ, та опинилася за гратами. Нобелівську лауреатку Світлану Алексієвич взяли під захист іноземні посли. Світлана Тихановська отримала дуже теплий прийом у Польщі та визнання її литовським Сеймом обраним лідером Білорусі. Втім, ці дії, як і масові протести білорусів, не являють собою загрози для Лукашенка.