Про пневматику і шлях Мікро.

Кажуть, що найкращі речі виходять в байдужому стані, коли тебе, наприклад, в гостях просять: видай що-небудь, Іване, - і ти через "не хочу" починаєш щось співати чи верзти якісь поеми.. Цей стан "байдужої рівноваги" (можу писати, можу і не писати, можу майструвати, можу і не майструвати, можу вчити, можу і не вчити,..) - він змушує включати вищі стандарти прискіпливості до того, що робиш. Тебе переповнює пустота - а ти в неї вкладаєш дрібку вишуканості, старання - і виходить щось схоже на любов.. Своєрідний серфінг на грані "нестійкої рівноваги" у вищій точці, коли важке - вгорі, легке - внизу. Десь в ВК були записи, навіть креслення чи схеми перевертання дирижабля "важким вгору" - з підвішеного стану гондоли у насаджений стан верхи на плоскому крилі - коли з підвищенням швидкості збільшується опір повітря, але покращуються аеродинамічні можливості - і яйцеподібна гондола перетворюється в майже плоский крилоподібного перерізу "літаючий матрац" - і ти на ньому, як на скей-борді. Тобто вся потенціальна енергія "підвісу" - пасивна підйомна енергія легкого газу - перетворюється в кінетичну енергію поступального руху - прошивання верхів'їв хмар (в їх гущу летіти не варто, бо там можна стикнутися зі ще одним таким "ширяючим серфінгістом")

Тут зразу включається спосіб "зморщування гондоли в крило" - коли внутрішні перетяжки стягуються, а складки "вигострюються", пригинаються потоком повітря, ще й стягуються якимись магнітними липкими силами між смугасто поляризованими шарами плівки (бо однойменно намагнічені шари - відштовхуються, а нам треба, щоб вони злипалися..)

Найбільшою проблемою виглядає "зворотнє одухотворення" - хоча би часткова амортизація вже жорсткого крила - на водяну поверхню - коли газ вигорів, але для "плавучості" (вже не в повітрі, а в воді) потрібен хоч якийсь "золотий запас".. Ми, зрештою, можемо якось розвернути крило задом (зробити пірует), трохи розмагнітити складки - і "заковтнути" між них повітря - небагато, всього лиш, щоб втримати над водою нашу вагу.. (Бо інші приводнені "повтріяні серфінгісти" будуть обурені новачками, котрі надто роздувають (над міру "набундючують" своє "плавсрєдство") при посадці на воду..

Щодо "дозаправки в повітрі" - типу "лови балон!" (водню) від пролітаючого поруч "дозаправника" - поки-що не будемо фантазувати, бо тут треба бути добрим воротарем, баскетболістом, снайпером, ловцем важких пролітаючих предметів в потоках сильного вітру - і один неправильний рух, штрих, викид - може збити тебе самого з крила, або ж збити подаючого "дозаправника" (як це буває, коли на плоскій площадці рельєфу чатуєш на вільний бугель десь на половині підйому - і , сідаючи, збиваєш другого "пасажира".., але тут він, принаймі, глибоко не падатиме..) Як вчила батькова мати (баба Настя), "стань зранку, перехрестися - нікому добре не зроби" - бо за надмірні послуги отримаєш зло (від добра добра не буває, бо люди в основному невдячні - і навіть позичаючи гроші другу, можеш перетворити його в ворога. Тут вже мусить бути якесь насильство, примусові роботи, муки під тиском, щоб "викупити гріх" і виправити ситуацію).

Ага, мало не забув наголосити: щоб повітряний серфінг був безпечнішим - крило має бути прозорим. Навіть при всіх тупо зморщених складаках - якесь "вікно в Європу (в Високі Альпи) мусить бути, щоб бачити світ під крилом, а не літати "наполовину сліпим".. Тут пригадуються фури з великими екранами на задній стіні, де слідуючим водіям видно все, що перед фурою. Але з крилом складніше, бо в момент приводнення (чи при"травлення" на слизький "антимагнітний ворс" - якщо раптом плеса води нема під руками) - з бічними треками відгалужень, як треки спіралей часток різної маси і заряду в камері Вільсона - від загального прямого рукава. Тут постає проблема "рогів" поміж треками (входами в бічні рукави): щоб не напоротися на "раптове бездоріжжя чи безводдя" ті роги мусять бути дуже чутливими, сильно "антимагнітними" і якось самі ухилятися від ударів "нєзадачлівих" серфінгістів при приземленні чи приводненні.. Є такі "гонки в болотах" - на моторних човнах в лабіринтах водних рукавів з дуже крутими петлями і різкими поворотами, де є ризик бути викинутим на берег, з котрого хвилі "цунамі" з-під пролітаючих човнів все розмивають в рідку жижу.. Але ті розмиті береги хоч не кусаються уламками каменів, скла, заржавілого металу під шкіру - їх акуратно вичищають, вибирають тверді куски перед гонками і зарощують м'якою травою.. (В останнє щось слабо віриться - при фанатичній пристрасті цивілізованих племен до вистригання газонів..)

Все це - плівчаті технології. Вони пропонуються тут вже 40 років - за своєю природою м'яко, ненав'язливо і ненавстирливо - як наступний етап еволюції "макро-техніки" - "макротехнічний дзен". Але ви любите своє Ретро і свої тверді обкурені усталені стандарти "придонного", "подонного" світу. Ви "подонки" по своїй природі - повзаєте по дну. І разом з тим ви "м'якотілі". Бо любите все тверде. Тут також включається "ефект взаємодоповнення" - бо при "іграх сучасників" з пружніми еластичними предметами - навіть з елементарним м'ячем - виробляються "тверді риси" мужності, витривалості, частоти ризикованих пікових ситуацій, в який треба ухилятися від ударів, уникати зіткнень з масивними сутностями не надто делікатної природи (не надто галантними на полі гри).. А в іграх "на вершині нестійкої рівноваги" - наприклад, у велосипедних гонках - викристалізовуються сухорляві жилаві витривалі типи, які життя не мислять без руху, ризиків і нових випробувань .. Тому десь там за межами нашої совкової приспаної чуттєвої уяви розвиваються карколомні ігри з перевертаннями в повітрі вже складної масивної техніки, яку треба відчувати "всіма фібрами", зрощуватися з нею, щоб таке творити.. І по суті перехід до пружніх "м'яких оболонок" замість твердих деталей - при тому, що ті оболонки мусять витримувати високий внутрішній тиск - бути "пневмокаркасними" (зрештою, і велосипедні колеса витримують тиск до 4-5 атмосфер - і стають майже твердими) - такий перехід є по суті засобом порятунку - спасальним кругом, цілим комплексом спасальних кругів, жилетів, наколінників, намордників, підзадників, які заважають при русі (зникають, всмоктуються в камери високого - ще більшого!! тиску) - і "вибухають" спасальними пружніми камерами в ризикованих аварійних ситуаціях.. Виглядає дико, схоже на фарс, але уявімо собі гру в регбі, де перед кожним зіткненням гравці перетворюються в бомби - м'ячі, які пружньо відскакують.. навіть не м'ячі, а клубки змій, які роздуваються і погрозливо сичать перед наближенням супротивника (думаю, не важко зробити, щоб вони ще й клацали зубами, світили очима і кусалися, прокушуючи пневмозахист "ворога"..) - і ланцюгову реакцію - коли два роздутих супротивники, відскакуючи один від одного, заражають "вибухами" (миттєвими роздуваннями пневмо-кожухів) всю команду, яка рине слідом.. І потім попробуй позбирай-зрозумій, хто є хто, коли всі розлетілися "кубарями" до самих трибун.. Десь бачив схожу комічну ситуацію, коли при найменшому зіткненні "над міру захищених" авто - подушки безпеки затискають водіїв і пасажирів з усіх боків, і вони, притиснуті мордою в бічне скло, пробують рухнутися, щось пояснити і вибратися з пневматичного полону..

Тут саме час згадати про два напрямки еволюції: 1 - зовнішньо-каркасний (жучачий - коли ззовні твердий панцир - автомобіль, а всередині м'які пружні оболонки. У павуків навіть суглоби "повітряно-камерні" - пневматичні чи гідравлічні, як поршні і циліндри екскаватора) - і 2 - внутрішньо-каркасний - наш з вами - коли тверді кістки всередині, а м'які гідравлічні оболонки з якимись там мікро-магнітними актиново-міозиновими слизькими волокнами, що рухають всю цю масивну махіну - ззовні на кістках - навішені, напружені, зачеплені хитромудрими еволюційно складеними рулями-важелями ("ричагами") з двома, трьома точками (біцепси, трицепси) чи навіть цілими контурами кріплень (як шийно-лопаткові чи тазові м'язи).. Варто наголосити також, що ті м'язові тканини з безліччю мітохондрій всередині - є кореневищами, джерелом енергії для всієї нервової системи: спочатку рух - потім знання, спочатку активна рятівна фаза "вибирання з кокона" (а ті кокони чигають на кожному кроці - такий тепер вампіризм на енергетичному плані - кожне курвидло накидає свій паралізуючий позіхаючий кокон!!) - при тому вона потребує лютої ненависті - "нєістовства" потреби свободи і свіжості - "Как некогда в разросшихся хвощах Ревела от сознания бессилья Тварь скользкая, почуяв на плечах Ещё не появившиеся крылья" (Гумільов, чи Гумєльов, гомункулюс гумовий.. - ім'я-прізвище теж накладає певні вібрації і настройки на все життя).. Навіть заволокуюча фраза "все життя", навіть такі завершенні красівого горизонтального типу, тіпа "Пространство і Врємя" і "партія капеесес - в свєтлоє будущєє" - вони теж накладні і фальшиві, викликаючі млосне позіхання і повертання "на круги своя" - до тупого домашнього кокона "життя реального - що ми маємо на сьогоднішній день". А ні хрена не маємо - жодних зрушень хоч в яку-небудь пневматику.. Хіба що громихаючі компресори і шланги з пневмо-інструментами в "продвинутих" автомайстернях.. Десь таке бачив такий великий компресор (намьок, натяк) при вході в "Епіцентр" - бери не хочу. І навіть шланги мають бути японськими, бо в них вже передбачене перехресне право- і ліво-спіральне переплетення волокон, яке підвищує пружність шлангів від перетискань і заломлень - вони навть без тиску повітря всередині зберігають струнку напружену структуру янь для внутрішніх потоків інь..

2Ж-наука (Макротехнічний дзен) вже 40 років "ненав'язливо пропонує" розвиток пневматики - і разом з ним "шлях в мікро". Там дуже багато цікавого - рідкокристалічні дебрі глибин власного тіла ніхто не вивчає - це зараз не модно - модне вічне Макро - космос, гігантські пустоти, "темна матерія", "темна енергія" - але після поранень на макро-войнушках всі йдуть до рака-лікаря, який латає і перешиває нутрощі пораненим рибам, гасаючим поміж лопасті турбін гігантської твердої техніки.. Тільки через вивчення мікро - а не через імітації чужого розвитку - можна еволюційно грамотно, тихо і спокійно розвивати свій над-організм - суспільний організм - ніяку не "над-державу" (над-апарат насильства).

Звичайно, якщо йде агресія ззовні - функція захисту так чи інакше мусить підсилювати "панцирні функції" - тобто стимулювати розвиток в "жучачий бік". Також всюдисуща тютюнова наркоманія, яка явно розриває синаптичні зв'язки і отуплює чуттєвість, реактивність, емпатію, - сприяє тому, щоб ми "зашивалися в кокон" домашнього чи кабінетного затишку. Якщо там ще й іде потік грошей і кожному щось перепадає - то рівень "одомашнення", "окуклення", "зашивання в кокон" зростає - і виходити "в коріння", дивитися, що де не так, шукати аварійні ситуації у "зовнішньому просторі" - на морозах і в болотах - зовсім не хочеться. "На те є свої спеціалісти" - "їм за те гроші платять" - "вони на те вчилися" - але розрив між головою і ногами поглиблюється, і кабінетним міністрам зовсім не хочеться ритися в "брудних технологіях", лізти в глибини шахт, кар'єрів, полів, лісів, морів-океанів і занурюватися в лабіринти їхніх проблем. По-перше, там страшно. Можна поїхати на курорт, а "спасєніє утопающіх" залишити самим утопающим..

Моє "зависання між небом і землею" (чи між небом і пеклом сигаретної задухи) теж сприяє замиканням таких паразитичних асоціативних зв'язків, як, наприклад, числова чи складова символіка.. От мої 40 років безрезультатного очікування реакції соціуму на крики "Евріка! Закон Природи! - Закон 2Ж-циклів провідності!" - наткнуті на ваше тупе кивання пальцем біля виска - мол "всє своі - харашо сідім", - і 40 випусків "Агрессивной среды" (серії високоякісних фільмів Ютубу), де зашмаркане вічно простуджене дівчисько лізе в дебрі складних технологій - їде на Ямал, де газові родовища розкидані під величезними площами вічної мерзлоти, показує гігантські масштаби трубопроводів, похідні технології добування сірки (конкретно що в якому котлі добувається, яка хімічна реакція проходить при яких умовах, з якими компонентами,.. лізе в печери, в зону підвищеної радіації атомних електростанцій, (і тут же - замучені японці, які закопують, закутують, збирають в бочки заражену землю після аварії АЕС Фукусіми, і тисячі "безхозних" атомних маяків по всьому північному узбережжі Льодовитого океану..).. Аж в грудях коле.. Може вже появився Інтернет, який пропадає після кожного "обновлєнія Віндовс.." - нікого воно не гребе не цікавить. Тупо в вашому Багдаді, "спітє, житєли Багдада, в Багдаде всьо спокойно"..