Принцип динамізації - інь вниз, янь вгору; інь всередину, янь назовні.

Тут визріло декілька тем - про кінцеві елементи, які мусять бути закритими, замкнутими, герметизованими на час роботи, і про "принцип динамізації" - перевертання стихій: важким вгору, легким вниз; твердим янь-ським назовні, м'яким інь-ським всередину - принцип бойових мистецтв: агресія назовні, легкий творящий мирний дух всередину. (Вони принципово не приймають на навчання ізначально забіякуватих, задерикуватих типів, схильних до не виправданої агресії).

До речі, вогонь - інь, і в українській мові це чітко передано: горіння, коріння, проміння, насіння - деяка променева тенденція розповсюдження, розширення; замкнута всередину, вона дає стимули руху і енергію розвитку. Цей метод (переданий у бойових мистецтвах Шао-Ліня) - теж принцип динамізації: легким гарячим розширюваним всередину, чітко цілеспрямованим назовні. Помилкове твердження, що гарячий вогонь - янь, було народжене помилковим уявленням про Сонце як розпечений камінь. Ми ж знаємо, що Сонце - плазма - найгарячіша газова субстанція). Він же (принцип перевертання, принцип динамізації) розвиває дисципліну і терпіння. Сам "процес" терпіння супроводжується затримкою повітря всередині, як при плаванні - тримати "подушку духу" і на неї опиратися - і в силових вправах, і в "старанні" - скрупульозному точному виконанні різних рухів і в цілому щоденних робіт.

У вчорашньому свіжому фільмі від Комарова - 1-й серії про китайську школу бойових мистецтв Шао-Лінь ми разом з ним пережили, наприклад, просту вправу тримання рук перед собою протягом 10 хвилин. Але нагадаємо, що таку ж вправу досить легко протягом довгого часу "переживають" і музиканти - сопілкарі, скрипалі, трубачі, флейтисти - вони легко тримають у витягнутих руках свій інструмент і зосереджуються вже не на триманні рук, а на роботі пальців: їх точність потрапляння на певні місця грифа чи отворів сопілки теж відпрацьовується сотнями, тисячами, мільйонами повторів точних акуратних музичних вправ - скрупульозних рухів, які тут же дають "зворотній зв'язок" через вуха і контролюються точністю тонів і обертонів, які виходять при цьому. Був навіть придумаманий ефект вібрацій звуку (часткового підвищення-пониження тону), який дозволяє непомітно "підправляти неточності" звучання під час гри. Хоча, придуманий він, мабуть, скоріше з естетичною метою, ніж з метою "скрити дрижання пальців у старших музикантів".. Отже, музичні вправи - і обов'язкова музична освіта (не знаю, як в Китаї, але в Японії точно) дозволяє музикою розвивати ті самі навики "старанності", "акуратності" і "терпіння", які розвиваються у бойових мистецтвах і супроводжуються дихальними вправами (затримкою "духовної подушки" - подушки повітря всередині, як при плаванні) і вивченням "гармонії - дисгармонії" різних звучань і резонансів (у майбутньому - відчуттям справжності чи фальшивості різних ситуацій - як з нашим наскрізь фальшивим "президентом Зеленським".. Даремно він не навчився грати хоча би пальцями на баяні). "Дисгармонійні" акорди чи переходи між тональностями теж вживаються, щоб передати напругу, тривогу, "некомфортні душевні стани" - коли "коти на душі шкребуть", чи передчувається якась тривога, пересторога, небезпека у військових чи детективних сюжетах (сценаріях фільмів). Також відчувається, коли людина, що не має достатньої музичної освіти і чуття, починає "фальшувати в оточенні" і годувати його низькопробною "попсою" з примітивними ритмами звучання і регулярними метричними басами, які при теперішній звуковій апаратурі ("сабвуферах" в машинах і квартирах) розповсюджуються значно далі від будь-якого смислу музики чи пісні - бо така природа низьких частот: вони легко огинають перешкоди і проникають в довколишній простір, тоді як високі розсипчаті частоти зразу ж губляться при віддаленні від джерела звуку - і таких "магічних бумкань", які б'ють по кишках, здригають вікна і стіни, викликаючи тривогу на кшталт магічних (шаманських) чи військових барабанів, - стає дедалі більше в густо заселених зонах і при наближенні вихідних днів. Це погано впливає на психіку і здушує свободу мислення. Бо кожна людина має право на свої думки і внутрішні ритми - і ніхто не має права її придушувати настирливим нав'язуванням своїх ритмів і мислильних тем (як виховавче радіо в електротранспорті і деяких нових автобусах, що всіх пасажирів перетворює в акторів фальшивого театралізованого дійства "ось як ми правильно гарно їдемо": чемно заходимо у правильні двері, чемно оплачуємо проїзд, купуємо абонементні карточки, "уступаємо" місця старшим, вагітним і хворим, беремо активну участь в акціях, здійснюємо оплату через інтернет - і ще багато "нарочито чітко розжованих по складах, як для тупих", тисячократних повторів, які вимучують психіку і перетворюють проїзд в тюремну камеру з "сурдінкою", повністю вбиваючи власні думки і власний настрій. Або тисячократні повтори того самого репертуару від вуличних музикантів, які ніби-то звучать для туристів - потоку пішоходів, який весь час змінюється, - але вбивають психіку мешканців, відлунюючись в "ущелинах вулиць" високо в небо і у всі вікна.. Про сигаретний отруйний сморід теж варто нагадувати знов і знов, бо його там (на людських стежках, тротуарах, вузьких проходах чи переходах) не повинно бути - він теж гнітить психіку "тюремною сурдінкою" тисячократних повторів того самого подразника - і в цілому вбиває розвиток суспільства на корню - ще в голові, в мислильних процесах, придушуючи будь-який ентузіазм і власну ініціативу, вивертаючи все взад, в гниле релігійне зварйоване Ретро. Хоча, як для "послушників монастиря" - можливо й поглиблює ефект "послушанія громадян"... Пригадую, ще судентом сам курив на молодших курсах, пізніше (після голодування по Брегу) - як відтяло: почув всю глибину отруєння - залипання епітелію, смолисту "сливку в горлі", кляпи, відрижки і т.д.. Хоча тоді деякі викладачі курили - та їх лекції були досить цікавими і притягували увагу цілого потоку студентів - можливо, через ефект "потенціальної ями" курива. Але зловживати тим ефектом - дуже і дуже шкідливо (для оточення в цілому, для якого кожен курець - потенціальна яма, без-енергійна чорна діра духовної інь-ської потенціальної енергії розвитку).

Отже, що ми засвоїли (мали би тут почути нового - замість всіх "намозолених курвивих тем"): 2Ж-системний підхід, 2Ж-модель мислення вчить мислити категоріями "просторово-часових викривлень": зонами концентрації і розповсюдження деяких впливів: потокових чи вібраційних. Потокові - більш інь-ські (неперервні, духовні - мають тенденцію інь - розповсюдження, розширення впливів); вібраційні - більш янь-ські ("утрамбовуючі", дискретні - мають тенденцію до концентрації, зосередження: точного чіткого спрямування певних рухів, дій, процесів у вузькому цільовому руслі). "Акуратність", "старання", "скрупульозне точне виконання" робіт, вправ, завдань - вимагає "внутрішнього іню і зовнішнього яню": внутрішнього інь-ського накопичення духовних сил - доброї зарядки організму запасами енергії від їжі, пиття, дихання, настрОєм мислення на перспективу, на "правильне бажане майбутнє"; - і точної янь-ської концентрації, повного зосередження на акуратності і скрупульозності виконання цих рухів - у багатократно повторюваних вправах, у процесі кожноденних робіт і занять.

Може хтось не усвідомлює, що всі нервові процеси мають вихід в основному на м'язи - прискорюють чи сповільнюють ритміку внутрішніх рухів - серцебиття, дихання, перистальтики кишок, звуження чи розширення судин, які відбуваються через м'язи - поздовжні, поперечні, кругові (сфінктери) чи поперечно-смугасті (у рухових біцепсах-трицепсах різної макро-механіки).. Хоча, там включаються і глибші хімічні, гуморальні процеси синтезі і виділення в кров певних речовин, потрібних для даної діяльності і даних режимів роботи організму.. Існує також зворотній процес "підзарядки нервової системи" від роботи м'язових тканин, у яких розміщена максимальна кількість мітохондрій - генераторів електрики тіла, - вивільнена в мітохондріях енергія певними ланцюгами "зворотнього зв'язку" передається не лише на роботу м'язів, але і на "зарядку" нервової системи.

Отож бо, ми маємо (можливість і завдання) розвивати не лише "силу волі" (силові вправи зосередження і точності бойових і музичних мистецтв), але і "духовну силу" - контролювати рівень зарядки організму - потенціал його внутрішнього спокою і рівень "океанічного почуття людини" - недарма ж високо розвинутих монахів, займаючих високі посади (чи вірніше "високий сан"), називають "далай-ламами" - "океанами мудрості". Внутрішньо-психічно цей стан "високого піднесення" і великого запасу духу - означає можливість "мати на увазі" ("тримати в полі уваги") багато різних тем і дрібних речей, які складають смисл життя і послідовність процесів життєдіяльності у своїй сфері.

У нас тут на черзі - не стільки "бойові мистецтва" які дозволяють спокійно почуватися на вулиці і не боятися різних наглих хамів (навіть не шукати їх і не думати про них - бо "на ловца и зверь бежит": про що думаєш - те і притягуєш у своє життя), скільки думати про "матеріалізацію ідей", бо наша сфера - прикладні проектні роботи. Часом в голові - багато різних хороших задумів, які варто втілювати, але "бракує духу" - елементарно бракує енергії підзарядки. І тоді треба шукати засоби в доступному оточенні і розвивати свої можливості з того, що є під руками.. Часом у вас багато інструментів простоює просто так - куплених про запас "для домашнього користування". Отож варто їх частіше запускати в роботу, якось використовувати - і розвивати навики користування ними. Якщо вони не потрібні - продати, якщо не зручні - замінити іншими, дорожчими і якіснішими, або удосконалити власноруч - додати якісь регулятори, додаткові функції, "насадки", датчики для точнішого виконання дій і контролю зворотніх ефектів. Якщо ви вже розвинули досконалість володіння ними - можете відкривати школу - канал Ютубу для демонстрації різних способів використання своїх вмінь і навиків, - або ж розширювати виробництво.. Школа - більш самоствердне янь-ське заняття, відповідно потребує свіжих інь-ських припливів - свіжого духу, свіжих вражень, участі у світових процесах, які би підказували напрямки розвитку теми; розширення виробництва - більш інь-ська діяльність, яка навпаки портебує "відточення" і "швейцарського вдосконалення" надійності кожної деталі, технологій їх виготовлення для отримання чіткої гармонійної роботи свого "готового пристрою" як "товару", результату діяльності в цілому. Ну і, звичайно, розширення "ринків збуту", оригінальності реклами -, лаконічності і дохідливості, яка звертає увагу на достоїнства саме вашого виробу серед "інших" подібних - зазвичай, як в рекламі прального порошку, сірих і посередніх, - хоча це не обов'язкого: вам ніхто не забороняє порівнювати свої вироби з виробами конкретних конкурентів, які теж будуть вдячними і в свою чергу не стануть надто жорстко "давити вас у конкурентній боротьбі"..

Тут ми ненароком наткнулися на ще одну тему - про взаємну стимуляцію інь-янь впливів: як інь-ські впливи розширення діяльності підсилюються янь-ськими зусиллями певного тиску "самореклами", "самоутвердження" - і навпаки: як янь-ська точність і скрупульозність виконання будь-яких робіт ("акуратність-старання-страждання") мусить бути підкріплена внутрішньою інь-ською "подушкою духу", зарядом духовних сил, висотою потенціалу "океанічного почуття людини". Це теж важлива наука про взаємодію інь-ської і янь-ської енергій (інь-ська - більш статична - як потенціал і настрІй дії, янь-ська - більш динамічна - як напрямок і ритм дії). Оскільки я маю більшу тенденцію до "школи", ніж до "розширення виробництва" (ковальські справи, якими я раніше займався "для підтримки штанів", - вони і так достатньо поширені і розповсюджені у теперішньому ретро-суспільстві.. я ж з самого початку хотів займатися пневматикою..) - можемо влаштувати щось на зразок "письмової прес-конференції" з ваших "наводящих питань" і моїх пояснюючих уточнюючих відповідей,.. але я не бачу жодного коментаря і зовсім не знаю, як "просувати" мою науку в "медіапросторі"..

P.S. Ви, мабуть, пам'ятаєте такі рухи у бійцівських вправах, які буквально демонструють "втискання подушки духу вниз, під себе" - ніби опираєшся на невидимий купол чи невидиму сферу - і, синхронно затримуючи повітря всередині, всього себе піднімаєш на вищий горизонт, на вищу платформу зібраності духу і уважного огляду (внутрішнього відчування) подій, "освоєння нових горизонтів". Це якраз і є важлива духовна практика - збираючий плавний рух духовного насичення перед чіткими різкими вольовими вправами.