Ще раз про закони.

Здається, цей файлик треба було якось серйозніше назвати, бо тут - весь згусток: і про категорії інь-янь, і про те, в яке русло який потік треба запхати, щоб виконувався "принцип динамізації" - "Понеділок - день роздумів".

https://site.ua/ipirano.net/26397-ponedilok---den-...

Варто ще раз наголосити (в стилі "Розділяй і владарюй")

https://site.ua/ipirano.net/25698-rozdilyay-i-vlad... , що театральне НЕ МАЄ ПРАВА керувати функціональним, релігійне НЕ МАЄ ПРАВА керувати науковим, низькочастотне НЕ МАЄ ПРАВА керувати високочастотним, історичне НЕ МАЄ ПРАВА керувати футуристичним і т.д. Для того їх і треба розділити різними потоками на безпечну віддаль, щоб "покровительські тенденції" низхідних спливаючих каналізаційних Ж2-потоків не перешкоджали висхідним розвиваючим, стимулюючим свіжим Ж1-потокам. Бо від їх перемішування виходить зона конфліктів, зона деградації, зона СМЕРТІ. З тої самої причини "все-обволокуюче, все-засмерджуюче", простелене від курця довжелезними шлейфами отруйне куриво (Смердь реальна) НЕ МАЄ ПРАВА із самого ранку обволокувати і покривати "заспокійливою отрутою" свіжі ранкові душі, які - кожна зі своїми думками і планами - спішать до своїх справ. Те саме відноситься і до "обволокуючого радіомовлення" про правила проїзду в громадському транспорті. Воно НЕ МАЄ ПРАВА довбати психіку весь час, всю дорогу, бо кожна людина має про що подумати, і люди не дебіли, щоб їх неперервно дресирувати такими шарманками з чорного ящичка. Ті ящички нахрен повикидати, щоб водій міг живим голосом сам оголошувати зупинки. Бо виходить, що люди "втискаються під покровительство" мертвої тупої електронної торохтєлки - і вона їх так калічить всю дорогу, як тартак, як млин, як міксер для психіки і власних думок.

Все це елементарні вимоги СВОБОДИ ІСНУВАННЯ - і вони порушуються на кожному кроці - і в результаті маємо не суспільство, а тюрму народів "під покровительством" курвивого падла (тепер вже як рік у найвищих "ешелонах влади"), яке просто впивається своїми повноваженнями і робить в країні повний колапс. Те ж саме і про три основні подразники, які довбали мою психіку від самих початків сраної "перебудови": пси, курці, радіоточки. Як заткнути собаку? - елементарно: "жорстокі" швейцарці, якщо тварина не розуміє і не піддається вихованню (дресируванню), а гавкає, як дурне, на кожну машину, на кожного прохожого, на кожну ворону чи кицьку, - просто підрізають тупому упиристому зверхньому гавкалу голосові зв'язки. Бо це не тільки нерви псує, але й струшує стресами, як найгірші пранки, всю енергетику - коли воно біжить за твоїм ровером зі скаженим оскалом 300 метрів і грозить вкусити за ногу, чи коли вискакує з голосним дзявкотом раптово з підворотні, чи навіть струшує "фей файс" ("хвилю фальші" - протуберанець духовної енергії через голову) прямо з-під ніг огрядної господині (а вона вслід кидає 2 типові фрази: "Не бійтеся, він не кусає" і "пес відчуває злу людину") - після таких стресів не тільки втрачаєш тонус і настрій (щойно був нормальний високочастотний піднесений творчий стан - ти йшов чи їхав і думав про своє - а сраний пес-"тюремщик" тебе заставляє думати про його величність - "господаря дороги" і всього обгавкуваного довколишнього простору..) - після того можна і захворіти, і вхопити якусь язву чи психоз - і з таким самим скаженим оскалом обгавкати тупу господиню, щоб знала - щоб її теж ввести в скажений стрес.. Так що не жорстокі, а мудрі швейцарці, які права людини і її внутрішнього творчого спокою ставлять вище прав собаки і його від природи зверхньої пихи.

Ви самі накликаєте війну на свою голову, як курвидла накликають щоденні ранкові прокляття, бо вони елементарно НЕ МАЮТЬ ПРАВА мене труїти.

В основному тут хотілося написати не про собак, а про безглузду безсовісну фальшиву брехливу театральну фальш, яка вже 20 років розпливається по людських головах устами Пині (фальшивого гниди зі "свойским прищуром" свинячих глазок), а тепер і нашого такого самого гниди. Вони стали обкуреними подонками ще з дитинства: одного називали "окурок", другого "чинарік". А обкурені не мають внутрішнього світу - не мають напруги між суб'єктивними уявленнями про життя, яким воно повинно бути, - і тим, що маємо "реально на сьоднішній день". В обкурених одне "життя реальне" (життя просте - життя сьмішне), а вони в ньому - великі позери з вимушено літературним мовленням і великою представницькою пихою "батька нації" (+ тупий гумор). А там мусить бути "високочастотний трем" - серцебиттям керує найшвидша клітина, з найвищими внутрішніми ритмами. Коли її вбивають стресами - після "провалу" і холодного поту функцію лідера переймає наступна найшвидша клітина (це з невеликої чорної книжечки про дивовижі мікроструктури життя - Анатолій Шварц, Невидимий пошук). Такий високочастотний трем буває тільки у представників першої, стимулюючої, "виробничої" висхідної Ж1-половини - "вертикалів"- науковців, функціоналів, футуристів, мікросів,.. - і ніяк не в Ж2-"горизонталів"- театралів, митців, декораторів, істориків, макросів, релігійних діячів - у них переважає широкоплинний "ген-ген, гай-гай, то лі єщьо будєт" горизонтальний темперамент всезнаючого падла. У прямому розумінні - "осіннього листя, яке западає в душу трухлявим покровительським килимом вічних істин і раз назавжди встановлених порядків" ("Нет ничего нового под Луной", "все нове - добре забуте старе"). Справжні стимули розвитку приходять зсередини - "свобода в нас і з нас іде". Вони завжди радісні - і це не корпоративна накрутка, дресирована на всяких зустрічах лідерів, менеджерів, а такий внутрішній "восторг" - ясність, яка приходить, коли точно знаєш, що маєш робити: коли твій проект вивірений по всіх параметрах і пущений в роботу і працює - і не тільки ти, але й багато користувачів твого творива отримують справжній кайф.

P.S. Будь ласка, запишіть в аннали психіатрії, що є такий метод психічного тиску на ближніх і оточення, як постійне самоствердне щасливе мугикання. Ним досконало володіє моя підла сестра. Колись були дачні і вагонні миші - вони різко активізувалися, як тільки я пробував заснути. Були сусідські упиристі собаки, які могли настирливо монотонно гавкати 3-4 години підряд, поки я думав над проектом, аж поки з лютої ненависті не випускав той самий стресовий "фей-файс" - тоді вони різко заспокоюються (і до речі ті, що женуть з хижим оскалом за велосипедом - теж). Якось той "бугор зайвої енергії" їх муляє, заходить на їх "ісконну" тюремну територію, де вони контролюють все і вся. Але для мене він зовсім не зайвий. Я ним працюю - це простір моєї уяви, я можу там моделювати різні ситуації, продумувати різні процеси, технології, що за чим робиться, організовувати майбутні роботи, збирати якісь дані, прораховувати кошториси,.. А тепер маю вдома такого паразита, який влаштовує "тюрму з сурдінкою" свого розлогого повільного мугикання. І ніякі пояснення до нього не доходять. Він каже "Я щаслива! Мені дуже добре!".. Якщо ти щаслива - то роби щось для людей, маєш купу талантів, а не викидай енергію в повітря. Бо жінка, яка постійно "Самоутверджується" голосом - стає мужиком, твердолобим і впертим, як камінь, - туди вже нічого не впхнеш.. І відповідно, якщо ти постійно утверджуєш себе полюсом "сонцесяйного щастя" - "ми - діти світла і дня!" - то відповідно витісняєш когось, може й більш талановитого, чутливого і високочастотного - на протилежний злобний полюс - тримаєш весь час в напрягу своєї співучої сонцесяйної присутності. Я їй сказав тихим голосом, спокійно, впритул: якщо вона не буде контролювати свого "підсвідомого" постійного мугикання-скавуління - я її вб'ю, порубаю і закопаю в гноївку. Що вона мені бридка, як щаслива радянська жінка з плакату. Щасливі кадри щасливого трудового народу зі щасливого сталінського ще довоєнного фільму: як щасливий трудовий народ йде з граблями, косами, серпами-молотами і співає - як в хорах Булгакова - нестримно і бурхливо виражає своє сонцесяйне щастя! Тільки тут роботи нуль - саме підленьке співання. Часом на грані чутливості, але в мене добрий слух, і досить тільки відключитися, задуматися про щось своє, - воно уривками долинає - і знов мусиш думати про "щасливу доцю божу" і самого себе розслабляти, щоб її не роздерти.