Продовження до вчорашнього.

Тут продовжують лізти думки - "про поляризацію кінцевих елементів": вхід з одного боку, вихід з другого (бо дихальні, кишковопорожнинні, однопрохідні схеми є примітивні і хворобливі). Значить в тих висотних стелажних складах - їх наповнення має бути знизу (ззаду) - по одних каналах, а випорожнення зверху (спереду) - по інших. Значить там, де зараз вертикальна стінка між полицями стелажів - з заходом справа і зліва (якщо дивитися у вертикальному розрізі), має бути не стінка, а підйомний Ж1 - ліфт (2-мірна вертикальна сітка ліфтів з консольними входами - "вдихами", загрузками ячей направо і наліво). А з більш широкого проходу - вигрузка полиць - 2-мірна вертикальна Ж2-мережа, яка працює тільки на "видих", тільки на вигрузку. Така система мала би працювати набагато швидше і впорядкованіше в автоматизованому режимі. (Ж2-структура "по умолчанію" ширша - більше інь, ніж Ж1, тому що там потік повільніший самотоком - може виділяти енергію, тоді як Ж1-потік поглинає, ну і так всюди: наприклад, вени ширші судини, ніж артерії)

Ну і те саме - з городами, садами, будь-якими внутрі-квартальними перегородками. Зараз там глухо і мертво. Щоб їх оживити і краще використовувати-обслуговувати - всі "ячеї" мали би бути поляризованими. "Вполоть до" окремих рядів рослин: захід по одних стежках між грядками, вихід - по інших. Таку систему обслуговування грядок з рослинами набагато легше буде автоматизувати і видозмінювати (перепрофільовувати), ніж по однопрохідній "дихальній" схемі. Тобто якщо йдуть 2 паралельні вулиці з орієнтованими на них будинками і 2Ж-мережами обслуговування (комунікацій), то внутрішня межа між ними не повинна бути глухою - там мав би бути "технічний проїзд" для садово-городньої техніки загального користування. Тобто якщо до сусіда приїхав кінь чи трактор обробляти його землю під посадки рослин - то йому не повинно би бути складно переїхати ще і на мої грядки і "попутно" обробити ще кілька сотиків за відповідну винагороду..

Так само і в містах - примусова вентиляція задимлених вулиць між вертикальними стінами будинків - перетворення їх у закриті "пасажі" + розвертання магазинів і всього парадного обслуговування - всередину кварталів, де набагато цікавіші і свіжіші відкриті фрактальні простори з можливістю їх багатофункціонального використання. Насправді воно (розвертання пішохідних проходів всередину кварталів - проект 3-го курсу) - як ціла революція в здоровому містобудуванні, як промивання "Авгієвих конюшень" внутрішніх дворів (особливо в старих історичних забудовах) від застояного бруду і плісняви.

Взагалі "поляризація келтів" - дуже вдячна футуристична тема і дуже потужний закон еволюції. Ми ще дійдемо до "герметизації келтів" (кінцевих елементів), хоча в раніших публікаціях піднімали її не раз.

Отож: німецький архітектор Рейхов (читається Райхов) ще в 60-х роках минулого століття пропонував систему "однопотічного транспорту" - такого планування автошляхів (за принципом жилок зеленого листочка), в якому нема зустрічних потоків. Взагалі нема: під'їжджаєш до дому з одного боку (зазвичай периферійного), їдеш на роботу іншим боком (зазвичай центральним прямим швидкісним руслом). Тут така ж ситуація, як в артеріях з венами: Ж1-структура (на роботу) - пряма, швидкісна центральна провідна структура янь, Ж1-потік інь (свіжий, відпочилий, виспаний, заряджений, нагодований, стрункий, бадьорий,..) ; Ж2-структура (з роботи) - повільна, звивиста, розпаралелена багатьма можливими руслами, з затримками через магазини, кафешки, зустрічі з друзями, коханками, більярдами, пивбарами, чебуречними чи сушами, ну і там по інтересах і потребах об'їхати дорогою всі можливі точки (Ж2-потік - втомлений, спрацьований, розфокусований, на непевних ногах, млявий і вим'ятий - нічого не хоче, тільки помитися і в люлю.)

Тепер замахуємося на святоє святих: поляризацію житла. Якщо колись вийдемо з площини доріг у третій вимір - звичною стане така картина: зранку заходиш в швидкісний ліфт, який тебе далі продуває як начинку пневматичного хот-дога (в надувному саркофазі) до місця твоєї щоденної діяльності - Ж1-структурою прямою, швидкісною, захованою в глибину біля несучого каркасу суспільного організму, а назад повертаєшся якимись портативними кажанячими крилами (є цікава розробка - жалюзеві крила, які легко піднімаються вверх прозорою решіткою, і перетворюються в суцільну площину при опиранні на "пласт повітря". Ну і там задіяна система тяжів (блоків) через грудний і спинний "кіль", які дозволяють впрягати в зусилля маху всі можливі суглоби рук і ніг, колін і ліктів, навіть окремих пальців на руках і ногах. Хоча тут зараз не про крила, а про поляризацію житла) - і приземляєшся на терасу квартири (вхід назад - з балкону). Тут Карлсон правий - так цікавіше, ніж товктися назад по тяжких сходах і смердючих темних коридорах..

Цікава тема про "розформування зон житла в зони міста". Зараз в Японії стали популярними "спальні пенали", де можна за незначну суму відпочити "рай нау" - прямо вже, не тратячи часу і нервів на довге добирання додому.. В принципі, вони завжди дублювалися, у всіх цивілізаціях і культурах: були домашні басейни - і суспільні бані, домашні стелажі з книгами - і суспільні бібліотеки, домашні телевізори чи навіть якісь театральні вистави (за участю домочадців і прислуги) - і суспільні театри "опери табалету".. Так от тут йдеться про те, чи не варто взагалі відректися від якихось домашніх фішок, якщо вони тебе чекають десь ближче до нагальної в них потреби.. Наприклад, стоянки велосипеда - десь фільм був про Голландію, де кожен тримає 2-3 велосипеди: 1 - від дому до вокзалу, 2 - від кінцевого вокзалу до роботи, 3 - десь в друзів, в компанії велотуристів по горах чи інших цікавих місцях.. Ну і там обладнані велостоянки, до яких легко добратися з дому чи з роботи, чи з вокзалу - вони багатоярусні, захищені, дешеві, автоматизовані: запихаєш свого ровера в приймальну шахту, отримуєш свій магнітний код - і більше тебе нічого не цікавить. Ну і дорогою назад: запихаєш карточку чи веложетон з магнітним кодом в "банкомат" велостоянки - і за хвилину отримуєш свого "коня" назад, і тебе абсолютно не гребе "вішалка", на якій він висів чи якось інакше був прикований.

Далі - про "фільтрацію" транспортних засобів: чим ближче до центру (до людської гущі) - тим менше має бути шумів і смороду. В самому центрі вже навіть велосипеди і самокати заборонені (стоянки - цифрові стелажні шафи для велосипедів - по периферії центру). Далі від центру - всякі електричні коляски, ще далі - з них пересідаєш на портативний і швидкий пневмотранспорт, а там - на широких трасах периферії у приміській зоні - вже може їздити любе з економним двигуном.

Загальний принцип такий: у згущеній зоні янь більш оправданими є неперервні мережі - різні ескалатори, магнітні ковзаючі тунелі, підвісні, натяжні, електричні транспортери.. Єдина умова: мінімум провідної структури - максимум "проводимого" потоку (сучасні важкі автотраси з тоннами гравію, піску, асфальту, з важкими коробками на колесах, які важать у 20 разів більше, ніж вантаж, який вони перевозять, навіть будучи електромобілями, в жодні вимоги економії не вписуються). Ну і відповідно у розрідженій зоні заселення - на периферії - стає більш доцільним дискретний транспорт з незалежними запасами пального і незалежною системою контролю поїздки.

Закони еволюції транспортних мереж ми вже розглядали: це як розгортання місцевих дискретних Жуків в неперервну надструктуру: спочатку на інформаційному рівні (більше подобається слово "інформативний"), потім на енергетичному, потім на несучому речовини. Все вилетить в трубу. Вірніше, в закритий жолоб з твердішим дном і легшим прозорішим верхом.

Поки-що досить, спати хочу, клавіші залипають.