JustTalk читанка від Сергія Рокуня

Якою людиною ти станеш, визначать два чинники:
люди, з якими спілкуєшся, і книги, які читаєш.
Робін Шарма

Будучи народженими з базовим переліком умов та здібностей, усі ми рівні в можливості робити вибір. Заради справедливості слід зауважити, що об’єкт цього вибору може відрізнятися з огляду на особливості, що панують у середовищах, де ми ростемо.

Так чи інакше, ми робимо вибір протягом усього життя, і ми сьогодні — результат тих виборів, які зробили в минулому.

На тему впливу середовища на формування особистості написано сотні книг та наукових праць. І хоча значення цих процесів для всіх є очевидним, самі по собі ці знання є не дуже практичними, оскільки часто залежать від «не можливості» вибирати своє оточення.

Книги — це той випадок, де ми точно можемо вибирати. Для книг не важливо, з чого ми почали — вони лакмусовий папірець, що демонструє шлях до нас істинних, тих, ким ми були б, якби мали можливість вибрати себе.

Альбус Дамблдор, герой книг Джоан Ролінг про Гаррі Поттера, казав: «Людина — це не властивість характеру, а зроблений нею вибір».

Я пишу цей текст як людина, чиїми провідниками у світ літератури були Джоан Ролінг та Джон Рональд Руел Толкін, Агата Крісті та Артур Конан Дойль, Михайло Булгаков, Джон Мартін та Маріо П’юзо — в різні періоди часу.

Оцінювати, хто з числа перерахованих, а особливо, неперелічених мною авторів мав більший вплив на формування світогляду — несправедливо, бо цей шлях розпочався в далекі шкільні роки і знайшов своє продовження в 2020-му з відміткою в понад 52 книги на рік як сімейний челендж.

Одного разу дружина запитала мене, як я уявляю себе в старості. І нехай це буде не дуже звичне, але щире зізнання: замислившись про старість, я відчув невгамовну прикрість від усвідомлення того, як багато я можу не встигнути прочитати. Я зрозумів, що ідеальну старість уявляю в середовищі онуків та книг… Світ сповнений легенд, історій та досвіду, який так хочеться пізнати!

Любов до літератури залишила відбиток і на моєму професійному житті. У 29 найближчими для мене є сфери людської діяльності, які ґрунтуються на одній і тій же моделі: пізнання, аналіз, письмо — наука, письменництво, слідство…

Насправді говорити про книги, рекомендовані для прочитання, можна дуже довго, однак викладене нижче — це підбірка саме тих, що викликали найяскравіші враження протягом 2020 року.

Скажу відверто, я радий нагоді поділитися думками про книги, які, прочитавши, — обрав би знову, бо, певен, як і ви, в епоху глобальної інформатизації гостро відчуваю проблему доступу до знань. Їх не знайти в середовищі спаму, флуду, фейків і дешевих новин.

До зустрічі на сторінках.

«Джерело». Айн Ренд

«Хто такий Джон Голт?» — фраза, що стала світовим трендом у середовищі поціновувачів творчості Айн Ренд після публікації її роману «Атлант розправив плечі».

Водночас у моєму сприйнятті творчості Айн Ренд ключову позицію займає інший її доробок — роман «Джерело». У цій книзі, певен, кожен знайде своє, але вона точно нікого не залишить байдужим.

Я глибоко переконаний, що сучасне суспільство, на всіх його рівнях, в основі проблем, з якими стикається, одного дня пізнає ключову — кризу професійності.

Так, сучасність вимагає від нас дедалі відповідальніше ставитися до цього питання, а ринок праці починає диктувати свої умови, створюючи запит на компетентність. Однак реальний стан речей точно далекий від ідеалу, а прогрес у професійних середовищах завжди є заручником обставин, стереотипів та нерозуміння.

Для мене роман «Джерело» Айн Ренд — про професійність, глибина граней якої розкрита авторкою через призму архітектури США початку ХХ століття. Крізь усю книгу проходить паралель ціннісних орієнтирів ключових героїв, їхніх переживань та прагнень. Кожна сторінка розкриває ціну відданості собі як фундаментальної основи людської природи, демонструючи гостроту різниці між істинним та удаваним.

«Джерело» — це роман про геніальність, яка йде своїм шляхом. Яка без лицемірних альтруїстичних закликів творить благо, реалізовуючи себе.

Цитати:

• Творець творить. Паразит все одержує з інших рук. Творець стоїть віч-на-віч із природою. Паразит ховається за посередником. © «Джерело». Айн Ренд
• Який міф не візьми, люди завжди усвідомлювали, що біля джерел слави людського роду стоїть хтось один і цей один поплатився за свою сміливість. © «Джерело». Айн Ренд
• Людям нав’язали, що вища чеснота — не творити, а віддавати. Але не можна віддати те, що не створено. © «Джерело». Айн Ренд

«Аристономія» та серія романів про Ераста Фандоріна. Борис Акунін.

«Аристономія»

«Аристономія» — це філософський твір, який розкриває глибину роздумів автора про цінності, суспільство та «ідеальну людину», яку Борис Акунін називає «Аристономом», а науку про те, як стати такою людиною, — «Аристономією».

На що людина здатна заради виживання? Чи повинна людина поступатися своїми принципами, цінностями, прагненнями заради того, щоб залишитися в живих? Де вони — грані компромісів із совістю, та чи має сенс життя після них?

Що таке добро і зло? Чому перше — добре, а друге — погано? Що лежить в основі оцінки явищ, дій, людей через призму категорій добра і зла?

Всю книгу автор розмірковує про людину, її природу, цінності та орієнтири, моделюючи при цьому свій зразок «Аристонома», наділяючи його вкритими сьогодні пилом «честю», «порядністю», «благородністю».

Книга викладена в своєрідному стилі: оповідання про пригоди головного героя , Антона Каблукова, чергуються з філософськими роздумами автора про «Аристономію». Незважаючи на те, що автор, вочевидь, застосував такий метод для демонстрації того, як головний герой виховував у собі цінності «Аристонома», як на мене, автор наділив більшістю з цих якостей також іншого свого персонажа — Ераста Фандоріна.

Цитати:

• Книги, які є сенс читати, мають одну спільну властивість: вони написані автором для самого себе. Навіть якщо твір адресовано певному колу людей або взагалі людству, справжня книга завжди пізнається з відсутності претензії. Той, хто пише, не боїться виглядати наївним, не намагається здатися розумнішим чи освіченішим, ніж він є, не зображує, ніби його хвилює те, до чого він насправді байдужий, не робить зусиль сподобатися. Автору не до цього. Автор хворий якимось питанням, пошук відповіді на яке є курсом лікування. Якщо хочеш вилікуватися, не можна витрачати сили на несуттєве. © «Аристономія». Борис Акунін
• По суті, героїзм — вельми сумне явище. Необхідність у героях і подвигах виникає лише в критичній ситуації, а в 99 випадках зі ста такі відбуваються внаслідок людської дурості або несумлінності. Майже всі герої, якими захоплюється людство, — це герої війни, що природно, оскільки важко придумати ситуацію більш критичну. І якщо в армії, що воює, багато героїв, можна не сумніватися, що командує нею ідіот. Хорошому генералу герої не потрібні. © «Аристономія». Борис Акунін
• Медицина лікує людину, право лікує людство. © «Аристономія». Борис Акунін

Романи про Ераста Фандоріна

20 років автор створював та розвивав свого персонажа. Незважаючи на те, що я багато чув про нього, прийшов до прочитання цих творів тільки під час карантину. Захоплений їхньою якістю, шукаючи простір для свого прагнення читати більше, — я відкрив для себе формат аудіо-книг.

Культура завжди формує середовище. Зокрема й професійне. Я глибоко переконаний, що відповіді на питання до дітей: ким ти хочеш стати, — формуються в історіях, книгах та в медіаресурсі, які вони пізнають у дитинстві і які створюють при цьому ідеали, до яких хочеться прагнути.

Можу припустити, що так і представники сучасного правоохоронного середовища в той чи інший проміжок часу знаходили себе посеред сюжетів Артура Конана Дойля та Агати Крісті. Кожен з романів серії про Ераста Фандоріна — вартий уваги читача, який любить детективний жанр. Персонаж та події, які розгортаються протягом його слідчої діяльності, є унікальним доробком цього жанру, який у творчості Бориса Акуніна розкривається в іншому, не менш витонченому стилі.

Окрім яскравої специфіки викладу тексту та гостроти сюжетів, унікальною особливістю творчості Бориса Акуніна є те, що більшість з його романів зустрічає читача пригодами, які відбуваються в іншій країні.
Автор дав можливість своєму персонажу відвідати різні куточки світу — від Росії до США, від Великої Британії до Японії, а читачу поринути в глибину культур цих країн кінця 19 — початку 20 століть.

Особливу увагу Борис Акунін присвятив розкриттю культури Японії. Автор за своїм фахом — японознавець, і не дивно, що його головний персонаж провів у Японії багато часу та мав можливість перейняти чималу кількість культурних особливостей цієї країни.

Цитати:

• Ще невідомо, яке існування захопливіше і корисніше для суспільства — студентське зубріння або суворе життя розшукового агента, що проводить важливу і небезпечну справу. © «Азазель». Борис Акунін
• Якщо живеш у державі, то треба або її берегти, або виїхати — інакше виходить паразитизм і лакейські пересуди. © «Турецький Гамбіт». Борис Акунін
• Сонце все розділяє, темрява все об’єднує. Вночі світ єдиний. © «Алмазна колісниця». Борис Акунін.

Сергій Рокунь,
старший детектив,
заступник керівника відділу
детективів НАБУ,
спеціально для JustTalk