Міхо раннім ранком стояв на даху в червоному мереживному жіночому тріко, яке було надіте на сині шерстяні рейтузи та білу футболку з написом “Coca-cola”, який просвічувався через мереживо. На плечі було накинуто простирадло чорного кольору, на якому хаотично червоніли великі троянди та написи “Love”. На голові була балаклава. Здалеку Міхо нагадував супер-героя з американських коміксів, тим паче, що задумка в нього як раз така і була, бо після чергової понюшки білого порошку, шалений Саака вирішив, що він супер-грузин і має рятувати рідну Грузію. А на дах виліз, бо так було епічніше: дув вітер і розвівав простирадло - його уявний супер-плащ, який мав властивості бронежилета, шапки невидимки, і міг ще приховувати запах бзда та гімна… на всяк випадок. Міхо стояв, виставивши праву ногу трохи вперед і відвівши руки трохи назад… От-от, і він порине до рідної Грузії боротися з корупцією, Путіним, та митом на кокс…

Тільки в свідомості промайнули думки про мито та кокс, останній вирішив, що термін дії його речовин в організмі Міхо скінчився. Бідолашний супер-грузин озирнувся і усвідомив, що він на даху досить високої будівлі. Що дах двоскатний і гуляти по ньому дуже хрінова ідея. Супер-плащ теж зламався і відмовлявся маскувати запах бзда і гімна, що зненацька став долинати з синіх рейтуз…

- Мама! Мама! Памагітє! Я вас прашю, умаляю! Кто нібудь! - заволав наш супер-грузин з характерним акцентом.

Двірничка Люся, у якої пекла голова з бодуняки і кожен звук дошкуляв так, наче розпечений цвях, задерла голову і глянула на дах…

- Мама? На тобі мітлу, нарік недоношений, запхай собі до сраки для стабілізації, і лети на хуй, бетмен йобаний!

Далі Люся стала методично мести тротуар, не звертаючи уваги на зойки Міхо з даху.

Пізніше, коли лемент Міхо досяг епогею, пожильці з сусіднього будинку викликали поліцію, а ті - МНС, які, так само бігали по даху і ловили Міхо, як то було колись…

Вили сирени, метушились люди. Лише дворовий кіт Васька, меланхолійно вилизував яйця. Осіннє лагідне сонечко золотило дахи будинків. Наставав новий день...

mihaylo.maryanich
Михайло Мар'янич

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації