https://www.facebook.com/notes/mykola-skyba/%D0%B2...
Приєднуйтесь до групи у фейсбуці "Збережемо канівсько-полтавську говірку": https://www.facebook.com/groups/1619011934799674/
Слова і вислови, які тут наведені, - з моїх спостережень та від друзів у фейсбуці. Відтворюймо живу народну мову з полтавсько-черкаських країв! Приєднуйтесь, давайте свої слова, вислови, приказки, вигуки - без матюків, прокльонів і суржику (чого доброго, а для цього вже з’явилось багато фейсбук-сторінок), тільки найкраще.
Слова:
Торік; Сейгод (цього року, наголос на е); Сюніч (цієї ночі, наголос на ю); О-гля; Дві відрі; Кобеняк (капюшон); Ґаврі (галки); Рундучок (поріг); Призьба (навколо хати); Марелі (абрикоси); Пакіл (шкворінь); Не кури (не піднімай пилюку); Пиляка (пилюка); Ножиці (наголос на и); Обценьки (щипці); Берег (берег річки або луг, який залишився від неї після осушення); Човгають; Торшник (сарайчик для реманенту і матеріалів); Сарай (не хлів); Явір (аїр); Ходьом; Погрібник; Маслечко; Куди твоє діло; Куди там; От уже; Оно (коли вказують кудись); Клечіння (зелень - прикраси на День Святої Трійці); Шулики (коржі на свято Першого Спаса або ж Маковія); Га; Тю(у-у-у); Та шо ти кажеш; Спасибі (переважає над дякую); Дурно (задарма або даремне); Ловкий (звучить - льовкий) - про дітей; Лукаві (хитрі, звучить - люкаві); Замурзаний, замурзяка; Вмочать (руки) у відрі; Совгиря - так моя бабуся називала дідуся, коли він щось робив не те чи не так, до речі, Тарас Григорович навчався в дяка Совгирі; Дрібненький – маленький; Маненький; Забрьоханий (брудний); "Як линок" - вгодований, але не товстий; Мармиза (мурмиза); Коліща - колесо; Глядіти (в розумінні нянчити) дітей; Перевести (зіпсувати); Збити з пантелику; Так, та не так; Ковезка - палиця для ходьби; Чотирі (не чотири); Маленьке радіо – радівце; Пантрувать - опікуватись чимось, клопотатись, або ж вистежувать, полювать; До завтрього (не до завтра); Неділля (замість неділя); Перегодом, перегодя; Запацьорить, запацьорений; На курча, якщо бойове, кажуть бідове; Шкіра, коли нагрілася, пашіє; Зразу у значенні зараз - "я зразу не буду їсти, а поїм перегодом"; Брачна лопата - для гною;
Брижі. Чи так говорять на Полтавщині? - Говорять, але не часто. Здебільшого старше покоління;
Помідори – пщ-українськи насправді називаються "баклажани"! Через те українці на баклажани кажуть "синенькі", бо справжні баклажани - червоні. М. Стельмах: На колгоспному баштані Червоніють баклажани, Проти сонця гріють спини Жовтобокі спілі дині На Канівщині старі люди говорили на помідори - бОклажани (навіть не бАклажани).
З Миргородсько-Сорочинського краю - швендяти (ходити), пика (лице), ковганка (наголос на "о", деревяна ступка для затовкування сала при приготуванні борщу), повітка (сарай), як до Києва рачки (далека відстань), солонина (начинка для пиріжків з сала), панірувати (наголос на "І", виводити з себе), поночі ( наголос на перше "о", темна година доби), поратись (наголос на "о", виконувати щоденні роботи по господарству), як віл по дорозі посцяв (криво, нерівно), вдосвіта (зранку), ослінчик (низенький стілець).
Вислови, приказки:
"Асфальт репає, кури хекають" - так описують спеку на Полтавщині, варіант: "така спека, аж мухи хекають", "Асфальт рєпає, мухі хєкають, спєка нєможлівая" - так сміються з тих, хто прожив два місяці "в городі" і намагається виставити себе "городським";
Ну, копачі, беріть свої копаниці;
І не кажи, і не балакай;
Таки так;
Здорові були;
От лиха година;
Ой, леле; Ой, матінко;
Людей, як у Києві на вокзалі;
Далеко, звідси не видно;
Ще коні воду не пили (рано);
Лягає з курями;
Не перцюй;
Німця рижого на вас з нагайкою;
Не все того світу, що у вікні;
Не кляни Панька і не гуди Оришку;
Надувся, як сич на погоду;
Розкричався, як хтознай шо;
Ох і добре ж (на страву чи пиття);
Якби ж знаття, яке в кого пиття;
Що ж його робить?;
Та шо там казать;
Поза Уманню - в невідомому напрямку;
Маленький, як рукавичка - про немовля; на Кіровоградщині ще чув "маленький, як ложка", на Полтавщині так не скажуть;
"А я стою, як у сливах" - про незручну ситуацію;
Уже й сонце граблями не дістанеш, а він ще спить;
"Про Химині кури, що були та здохли" - розмови ні про що;
Не прийшов кум, то й борщ цілий; "Борщ" вимовляється як "борьщ" - "борьщу їстимеш?"; Насипати борщу (не налити); Під'їсти (трохи поїсти);
Туди по ремінці, як собаки й лико поїли - безрезультатні пошуки;
Отак сліпих причащають - тарілкою по зубах! – розчарування;
Огудина - стебла огірків, кавунів, гарбузів; десь чув огудина, де, не пам'ятаю, може читав, у нас казали гудина, гичка, бадилля; Гичка - на буряках, бадилля - у картоплі;
В дорозі і голка важка; "Важкий" переважає над "тяжкий";
Наївся, як дурний мила, набрався як жаба мулу; допався, як дурний до мила;
Жаба цицьки дасть;
Не чув, щоб "та так!" висловлювало незгоду. Хіба якесь роздратування. - Тут інтонація важить багато;
Хай буде гречка, аби не суперечка; Звідки вислів знов за рибу гроші?; (Встигли) З козами на торг;
А ти з оцього кухля пив? - до носа противника підноситься кулак; на Канівщині кажуть кухоль, далі на південний захід – кварта;
Полатав бабі хижку, то тільки коти лазили, а тепер і собаки;
Коли рак на горі свисне;
Коли щось швидко робиш чи їси, кажуть "трьома нападами";
Оце тобі! На тобі! - реакція на щось неочікуване;
Синій, як пуп! – коли замерз у воді;
Сидить тихо, як миша за віником;
Дурне теля хвостом меля - про пустобрехів;
Обговорення слів, які здаються русизмами, але якими вони, цілком можливо, не є:
Інше:
Мені завжди чується, що у центральних областях і на Полтавщині зокрема кажуть курі. Але в одного з читачів слово курі і вислів "з курями" викликали подив. Його варіант - "з курьми". Інший читач підтвердив - можуть казати й "з курями" - Скоріше "КУРьИ" ("ьИ" - м'яке И), а також "курями, курьми" (центральна Полтавщина). Особисто сам так вимовляю. Полтавщина - частіше курІ, Харківщина - курИ - Треба провести опитування, де як говорять, кури чи курі. По-моєму курі все таки домінують. Оголошую конкурс на найкращу назву замітки. Наприклад, "Курі домінують над курами". Або "Курі-домінаторки".
Ну і, звичайно, найм’якше у світі «л» та інтонації і мелодії, які не передаються на письмі. Таке «л» домінує на Полтавщині і Канівщині, а, за моїми спостереженнями, на центральній і західній Черкащині його нема. Хотілося би почути мовознавців і просто жителів тих районів, яка вимова і які словечка характерні для них.
За місяці, які пройшли після публікації цього списку, надійшли такі доповнення і зауваження з інших регіонів:
Наостанок
Отже, пропоную нам усім разом складать словник наших рідних слів і приказок за категоріями - рослини, реманент, горшки, предмети, назви членів сім"ї та родичів і тп. Хтось сказав під час обговорення у фейсбуці, що буде важко все це зібрать докупи, бо такого матеріалу дуже багато. Справді, українська мова дуже багата, недурно кажуть – "народ скаже, як зав'яже", та "на кожне сільце - своє слівце". Головне цей матеріал зібрать, бо покоління, яке передало нам все це багатство у практично недоторканому, незіпсованому суржиком вигляді, доживає останні роки. Все це великою мірою вже зібране філологами і музикознавцями, але треба це доповнювать і, головне, поширювать, пропагувать серед молоді, особливо на тих самих територіях. Щоб молодь відходила від російсько-англійсько-хуліганського суржику і продовжувала мову своїх батьків.
Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам
вхід / реєстрація