Посмодерний Паноптікум - цифрова тюрма близького майбутнього.

Постмодерні́зм — світоглядний напрямок, що виник та існує за епохи постмодерну. Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму: безповоротності прогресу, вирішенні наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей.

В період Постмодернізму правда вже нікому не потрібна, всі женуться за анонімною владою капіталу; від бідного до багатого, адже постмодернізмом керує єдина цінність - влада капіталу і чим більше капіталу зосереджено в людини тим більше влади вона отримає в постмодерному світі. Постмодерн знівелював абсолютно всі традиційні цінності, а натомість на постамент вивів анонімний капітал. Всі титули, почесті, статуси, традиційні цінності, духовні принципи знівельовані, непотрібні та зайві, якщо вони не служать аноніму постмодерного капіталу. І якщо правда десь і прорветься на світ, то вона одразу буде знищена темними масами бідних людей, тих кого вона прагне звільнити з постмодерного Паноптікуму – добровільної тюрми народів постмодерну.

В постмодерному симулякрі у формі Паноптікуму влада і власність являються основною цінністю. В свою чергу Паноптікум являється символічною ментальною тюрмою для людей. Постмодерний Паноптікум протиставляється Платонівській печері, як яскравого прикладу модернізму. Платонівська Печера це коли тюремщики сидять в темній печері без світла та споглядають гру тіней на стіні. Вони не бачать куди йти і навіщо йти кудись. Їм вистачає сприймати дійсність споглядаючи гру тіней на стіні печери. Модерна пропозиція Платона вихід із печери на світло, або освітлення самої печери. Протиставляється Платонівському баченню Паноптікум Постмодерну, який одразу пропонує абсолютну прозорість і світло. Ментально-світоглядна система Паноптікум це тюрма круглої форми з вежою охоронця на дворі в центрі споруди. Стіни камер Паноптікуму абсолютно прозорі, що дозволяє тюремщикам бачити один одного, створюючи ілюзію свободи. Але сама важлива функція прозорих камер позволяє бачити охоронцю тюрми всіх одразу. Старший охоронець може не тільки бачити тюремщиків, але й на глибинному рівні коригувати їх мотивацію. Охоронець може вдивлятись в кожну камеру, а тюремщик не може його бачити, але підсвідомо відчуває, що являється об’єктом спостереження, так з'являється ілюзія «Всевидячого Ока». Геніальність ментального симулякра Паноптікума Постмодерну полягає в тому що тюремщик під тиском власного страху абсолютно підпорядковується правилам тюрми на базі яких виробляє внутрішню дисципліну покірності системі і сам мотивує себе до дії чи навідь до самонаказання. Тюремщика ззовні уже ніхто не принуждає він робить це самостійно під тиском внутрішніх правил тюрми та спостереження охоронця. Управління здійснюється через глибину його свідомості та підсвідомості десь глибоко в середині його нутра, укореняючи ілюзію власного вибору та мотивації. Паноптікум це символічна візуалізація суті соціального явища Постмодерну в якому ми всі з вами перебуваємо з ілюзією вибору та свободи, де кожна людина прирівнюється до тюремщика Паноптікуму. Кінцева мета постмодерного Паноптікуму це цифрова тюрма народів та повне підкорення волі і розуму людей власній системі.

В такій постмодерній моделі замість істини правлять фрагментарні конструктиви дискурсів, вигідніші з яких популяризують, нав’язуючи їх життєву необхідність та правильність. Анонімні сили капіталу це боги і напівбоги постмодернізму, де капітал являється абсолютною владою та цінністю. Крупні капіталісти - вожді анонімного капіталу постмодернізму. Вони задають тон та порядок денний тоталітарного дискурсу, який і являється панівним в цьому світі постмодерного періоду.

Постмодернізм виник, як відображення світу третьої чверті XX століття, що після двох світових воєн і наступного переділу світу й стрімкого розвитку технологій бачився хаотичним, позбавленим загальних моральних, етичних і естетичних, світоглядних координат, який не вкладається в рамки правил і обмежень культури модернізму. Для післявоєнного світу було характерне відчуття «кінця історії», скептицизм щодо ідеологій, користі прогресу та раціональності, незворотності прогресу, здобутків модернізму взагалі.

В той же час риси, традиційно приписувані постмодернізму, проявлялися в культурі та філософії й раніше. За Нового часу зокрема Карл Маркс першим популяризував думку про відносність будь-якої істини в філософії, а також відносність світогляду, визначення історії не лише особистістю, якою б освіченою та моральною (чи навпаки) вона не була, а й економічними факторами. Фрідріх Ніцше справив значний вплив на становлення постмодерністського світогляду, стверджуючи про необхідність відмови від панування раціоналізму, відносність знання та моралі. Крім того він описав мислення та мову як засоби впорядкування світу, котрі в той же час спотворюють його в свідомості людини, що робить неможливим пізнання істини.

Американський літературознавець та письменник Ігаб Хасан виділяв з головних характеристик постмодернізму:

1) Невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків;

2) Фрагментарність і принцип монтажу;

3) «Деканонізація», боротьба з традиційними ціннісними центрами;

4) «Все відбувається на поверхні», відсутність психологічних і символічних глибин;

5) «Ми залишаємося з грою мови, без Его»: мовчання, відмова від мімезису й образотворчого начала;

6) Позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт;

7) Змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;

8) Театральність, робота на публіку, обов'язкове врахування аудиторії;

9) Зрощення свідомості з засобами комунікації, здатність пристосовуватися до їхнього становлення та рефлектувати над ними.

oleg.onats
Олег Онаць

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації