Олег Онаць: Елементи Інтегральної Держави.

2 роки тому
Політика
203

Метаполітичним вектором «інтегральної держави» являється «свобода співучасті» - freedom на противагу свободі неучасті – liberty. Практично вона культивує перше та нівелює друге, виражене чисто в ліберальній системі координат, де кожен сам за себе, де розкладається сам принцип суспільства, його зв’язний елемент. Як відомо, немає соціуму – немає і особистості, тай взагалі цивілізованої людини, як явища. Ми продукт соціуму та не можемо існувати поза ним окремо, тому абсолютну свободу від соціуму можна порівняти з абсолютною смертю для особистості та й цивілізації вцілому.

Поняття «лібералізм» утворено від латинського слова «libertas», тобто «свобода». В свою чергу дефініція поняття слова «Freedom» означає «свобода для»; «свобода, як відкрита можливість творчої позитивної дії», свобода співучасті та синергії, «свобода, свідомо орієнтована на якусь мету», «змістовна свобода». Але сучасне суспільство свою основну увагу зосереджує на інший категорії - «свобода від», трактуючи її словом "liberty". І в цьому контексті і відбувається порушення одного з базових нервових вузлів сучасності – звільнення «Політичного» від міркувань метафізичного характеру.

"liberty" - «свобода від» - це звільнення людини (автономного індивіда) від усього, що досі становило суть і сенс традиційного суспільства в якому жила людина - причетність до Бога, буття, міфів, переказів, обрядів, навколишнього світу, інших людей... Тобто звільнення від усіх форм співучасті. Тому лібералізм в чистому вигляді прагне звільнити людину від будь-якого змісту, надаючи сенсу її існування повного спокою та повної невизначеності, втечі від усіх зовнішніх і внутрішніх впливів. На ліберальну пост людину-атомарного індивіда не мають впливати ані держава, ані релігія, ані традиція, ані станові чи якісь інші соціальні інститути. І тут ми бачимо повне позбавлення як світу, так і громадських інститутів якого б то не було самостійного значення - емпіричний індивід лібералізму, наданий самому собі, є впевнений в існуванні тільки самого себе і апарату своїх суджень. Тобто людина є повністю «вільною», - головне аби її абсолютно всі залишили в спокої». А це породжує Паноптікум - «в'язницю без стін».

В найкривавішому 20 столітті в битві зійшлись три світоглядні титани: комунізм, фашизм та лібералізм в результаті якої переміг титан лібералізму, головний плід якого «свобода від» пожинає сучасне покоління дотепер.

Тому «Інтегральна Держава» - «Держава майбутнього» в політичному контексті виступає з світоглядним вектором «свободи для» в який інтегрована формула економічного успіху вираженого в поєднанні державного планування на стратегічному рівні з підтримкою дрібної і середньої приватної ініціативи, з двоконтурною моделью фінансової політики з відсутністю економічної догматики… Країни, які досягли результатів в економіці, приходили до успіху тільки тоді, коли приймали саме таку модель.

Зростання всіх зарубіжних економік в XX столітті (близько 10% та тривалістю понад 20 років) - Японія, Корея, Сінгапур, Тайвань, Китай відбувалося завдяки державному плануванню; наявність органу планування, чіткі пріоритети, випереджувальне створення інфраструктури, концентрація сил, плани на 4-5 років. Повоєнне відновлення та модернізація у Західній Європі теж базувалося на державному плануванні.

У Великобританії підвищення результативності роботи Уряду Тоні Блера в галузі транспорту, освіти, охорони здоров'я, зниження рівня злочинності та інших пріоритетів було засновано на механізмі планування проектного офісу.

В Об’єднаних Арабських Еміратах програма Vision 2021 вибудовує всю державну діяльність навколо плану розвитку, високої мети і пріоритетів - стати найкращою країною в світі шляхом досягнення національних цілей, реалізації масштабних проектів, концентрації сил на пріоритет.