site.ua
член клубу


Фото: Радіо Свобода


У «Слузі народу» намагаються скористатись нереалізованою ідеєю команди Порошенка і паралельно з виборами провести «опитування-референдум» чи то щодо Донбасу, чи то щодо інтеграції України до ЄС чи НАТО. Стара і маніпулятивна політична технологія, щоб використати її як інструмент піару та консолідації електорату під час місцевої виборчої кампанії 2020. Небезпечна гра.

У той же час, російська держава агресор давно не бавиться і продовжує системні кроки з примусу нас до капітуляції під виглядом псевдомиру. Вона зриває «Нормандські переговори» вимогами щодо зміни постанови про вибори, зриває перемир’я на Донбасі, вводить вибіркові санкції проти українських політиків лише з метою додати політичних балів власним «опезежешним» агентам в Україні та політично шантажувати Офіс президента та «чутливого» президента. Ще й зсередини тиснуть всякі «фокінські заяви», «роздуми про подачу води» та «олігархічні проросійзми». А голова Луганської ОДА ще й закликає зняти економічну блокаду окупованих територій. Певно не без відома Києва.


У більшості прийнятих законодавчих актів теперішньої Верховної Ради проглядається закономірність: більшість позитивних рішень стосуються максимум 0,1-1% українців, а от негативні рішення майже всіх. Звичайно ж, що піарять і комунікують вони лише перше і вперто мовчать про друге.

Мовчать і беруть курс на чергові поки що не прийняті «покращення» як от створення нового репресивного органу Бюро економічної безпеки, відкриття банківської таємниці за пропозицією Нацбанку, корупційно-поборний законопроект про рієлторів, про податок на реєстрацію домашніх тварин і т.д. Український народ ще попередні токсичні і гидкі закони не перетравив.


Лукашенки і Путіни цього світу будуть втримуватись на посадах, якщо, по-перше, їх народи віритимуть, що виключно мирними мітингами диктаторів з кривавими руками можна заставити піти (масові затримання у Білорусі та отруєння Навального це спростовують), по-друге, якщо у Західному світі будуть намагатись домовитись з диктаторами замість спроб сприяти їх зміщенню. Незапровадження санкцій особисто проти диктаторів, запровадження слабких санкцій, занадто довге запровадження санкцій – все це сприяє програшам демократичних опозицій. Як і продовження проектів як «Північний потік-2», що демонструє наскільки ціна для декого є важливішою за цінності.


Якщо когось дивувало чому на місцевих виборах виникає так багато нових політичних проектів чи відроджуються старі політичні проекти, то все пояснила соціологія. 40% українців досі не визначились з партією, за яку вони голосуватимуть 25 жовтня. Як і прогнозувалось на уламках рейтингів деяких парламентських партій утворюється вакуум, який не заповнюють інші старі партії, що мають межі для зростання через попередні у них розчарування. Минулого року люди шукали щось нове. І вони знову почали це шукати.


«72% українців стверджують, що завжди носять маску в громадських та багатолюдних місцях». Давно не читав таких анекдотів. Так розумію, що серед тих 72% люди, що носять маску і під носом, на руках та в кишенях. Вдягнути деколи маску у магазині чи громтранспорті – це не так, як було у запитанні.


Рейтинги і довіра до Зеленського продовжують падати. І якщо причини такого падіння є цілком очевидними, то важливо зрозуміти наслідки від втрати Зе-командою їх головного і єдиного політичного ресурсу та активу.

По-перше, «розклеювання команди». Чим менший рейтинг, то тим більшими є внутрішні протиріччя і бунти мажоритарників, «соросят», «коломойських» та «леросів» у парламентській фракції та партії «Слуги народу». Особисті випади проти президента будуть все частішими і жорсткішими. Як і зустрічі «на трьох». По-друге, зменшується суспільна легітимність будь-яких президентських чи «зелених» ініціатив, а з цим зростають і ризики протестних та інших опозиційних акцій проти них. Олігархічні кола перерозподілятимуть власні «політінвестиції». Голоси за законопроекти стає шукати все важче. Як і за рішення в уряді. Послаблюються і міжнародні переговорні позиції на усіх майданчиках, у тому числі, щодо Донбасу, бо зростає залежність рейтингу від прогресу. По-третє, загальне послаблення впливу на місцевому рівні після майбутніх виборів та «регіональна фронда», що триває з питань децентралізації та коронавірусу. Можливість наближення дострокових парламентських чи президентських виборів. По-четверте, зростання популізму та ризиків політичних репресій.


Існує лише дві головні причини, що можуть сприяти імпічменту президента Зеленського. Перша – це токсичний компроміс щодо Донбасу за межами «червоних ліній». Друга – це потенційні катастрофічні медичні та економічні наслідки від епідемії коронавірусу в умовах поділу країни на коронареалістів та коронаскептиків та триваючих антибізнесових податкових ініціатив. P.S. Політичні та корупційні скандали, а також підсумки місцевих виборів – це лише грунт для розвитку найгірших для Банкової сценаріїв.

При цьому, у владі на потенційні великі потрясіння можуть відреагувати по-різному. Добровільною відставкою, безперспективною спробою «закрутити гайки» та зміною структури влади, де буде новий компроміс чи «регентство», що передбачає нову публічну чи тіньову коаліцію за участі опозиції.

oleksii.rohovyk
Олексій Роговик

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації