Найважливіші висновки політичного тижня (17-23 травня 2021 року)

Фото: Слово і діло

Якщо б останні рішення РНБО та інших органів влади були б одним законопроектом, то варто було б запропонувати декілька правок:

По-перше, запровадити не лише санкції проти «злодіїв у законі», але й ліквідувати/змінити деякі чинні закони від різних політичних злодіїв. Деколи, щоб побороти криміналітет та олігархів достатньо працюючих правоохоронних чи антимонопольних інституцій та законів без закладених дірок.

По-друге, Медведчук як олігарх тепер дещо обмежений у впливі та отримав суттєві удари по репутації «недоторканності та всемогутності» у вигляді домашнього арешту та браслету. Щоб він не втрачав тонус до свіжих карних звинувачень варто додати історію про фінансування тероризму та інші сюжети. А якщо обмінювати його на політв’язнів, то треба переконатись, що він не повернеться. Або що буде привід знову поповнити ним «обмінний фонд».

По-третє, разом з більшістю політиків з Конча-Заспи і Пущі-Водиці президенту Зеленському треба виселити і себе. А саме з державної дачі, на яку він тимчасово переїхав значну кількість місяців тому. А деяких олігархів і політиків взагалі б варто виселити з країни чи поселити туди, де перебував Антоненко.

Вбивче розслідування про Медведчука від Bihus.

Про його співпрацю з російським ворогом, зневагу та ненависть до Україну деколи більшу як у Кремлі, сприяння зміні президентом наших військових маневрів та законів під тиском окупантів, злиття ворогу наших мирних ініціатив.

Та про системну співпрацю з екс-президентом Порошенком «і ввечері, і вночі, і на вихідних». СБУ часів якого роками слухала усі зрадливі розмови Медведчука з окупантами, але замість кримінальних справ кум Путіна чомусь отримав посади, телеканали і фінансові труби. Бо ж як сказав Медведчук про свою нову роль «на прохання Путіна і на прохання Порошенка», а не Меркель.

Парламент за вказівкою Офісу президенту звільнив трьох міністрів. Зашквареного вакцинацією і іншими медичними провалами Степанова, що думав що він зможе противитись відставці так як це було за часів перебування ним на посаді голови Одеської ОДА. Непомітного Петрашка, прізвище якого навіть експерти не згадували з його призначення. Та Криклія з Мініфраструктури, який загруз в олігархічних скандалах та похвалі деяких зрушень з іншої сторони.

Чи робляться ці кадрові зміни для якісних змін чи нарешті народження реформістських стратегій у відповідних міністерствах? Це не на порядку денному. А мотивація цих кадрових змін: По-перше, бажання замінити міністрів під потенційною протекцією деяких олігархів чи Авакова на міністрів під прямою протекцією Зеленського-Єрмака. По-друге, бажання повісити галузеві провали цих міністерств на міністрів, а не на уряд та Офіс президента. Тим більше, деякі з міністрів необачно присвоювали деякі здобутки Зеленського собі. По-третє, Це продовження політики на підвищення Офісом президента контролю за державними ресурсами, зокрема, державними підприємствами, проектами як Велике будівництво та ресурсними міністерствами. По-четверте, Це демонстративний крок для США, що в уряді ніби-то почали антиолігархічні очищення чи реформістські посмикування. Не дарма кажуть, що є шанси на зміну уряду загалом і що кандидата в міністри економіки Любченка можуть готувати на заміну Шмигалю. Хоча, звичайно, не Любченко єдиним.

Багато хто вже розслабився і введений в оману «жовтими зонами» по усій країні? Приїхала тривожна статистика від Інституту показників і оцінки здоров'я медичної школи Вашингтонського університету IHME.

Згідно з цими даними реальна смертність від Covid в Україні за березень 2020 – травень 2021 року склала у 3 рази більше від офіційних даних. Тобто від Covid померло не 46, а 138 тисяч осіб. За цим показником ми у ТОП-20 у світі. В деяких країнах статистика смертності занижена у 10-15 разів як у Казахстані, Єгипті та Японії. Реальна смертність у США склала не 574, а 905 тисяч осіб.

Також згідно даних Держстату у березні 2021 року порівняно з березнем 2020 року померло на 34% більше людей. З початку року померло на 17% більше людей, аніж у аналогічний період 2020 року. Попри зменшення статистики по нових хворих за останні дні кількість смертей та госпіталізацій висока.

Головні висновки з прес-конференції президента Зеленського.

По-перше, з креативом цього разу не перегнули. Про святкування Дня Незалежності красиво і поки без зашкварів, з компліментом Львову. З літаками ефектно, але це не завжди вдалі аналогії. Виходить сумнівне захоплення ніби-то успішним далеким минулим, натяк на малоуспішне нещодавнє минуле і поки нелітаючу, напівзбудовану мрію про майбутнє в «топтанні» теперішнього. Хоч і ніби-то «знаю куди йду», але суспільству стратегія дій так і не зрозуміла.

По-друге, як головний пріоритет чітко позначено ідею країни без олігархів. Серйозні деталі майбутнього законопроекту мають викликати легке занекопоєння в списку Forbes. Навіть виникає враження, що є високі шанси, що документ валитимуть у парламенті. Надто там багато олігархічних партій та груп депутатів. Їм забагато буде і демонополізації активів, санкцій та політичних обмежень. Від Ахметова прям на прес-конфі дали сигнал невдоволення щодо залізної руди.

Шкода, що курс проти олігархів на словах не підкріплюється відмовою від податкових репресій, масштабною дерегуляцією та спрощенням умов ведення бізнесу навіть на словах. Реальні реформи від Мінцифри – це круто, але потрібні і інші структурні реформи. Означати остальні земельні закони як «земля належить народу» несерйозно і це не перезапустить економіку. Бідність можна долати лише економічним зростанням, створенням умов для інвестицій та малого бізнесу.

По-третє, Зеленський намагається усю боротьбу з корупцією звести до санкцій РНБО, а усі невдачі економіки звести до впливу пандемії. Це так не працює і зрозуміло що проти корупції треба інше, а економіка лягає не лише через Covid. Загальних слів та фрагментарних кроків про реформи правоохоронних органів та судів мало. Особливо з збереженням Авакова, Татарова і усіх інших. Смс для Дугарь чи Антоненка ситуацію з несправедливістю в країні не вирішують.

По-четверте, команда та кадри залишаються однією з головних проблем. Хоч і президент заперечує майбутню появу старих відомих політиків як Тимошенко, Яценюк, Гройсман у команді, але появу старих чиновників він не скасовує. Вже не кажучи про збереження зашкварених нових як Тищенко і йому подібні. Попри вдалу критику Порошенка, Кличка, Разумкова та інших конкурентів їх людей в його командах не бракує і домовленостями з ними він не гребує. З тим же Порошенком зараз не Зе є його вироком, а швидще екс-президент вирок сам собі.

По-п’яте, план дій президента щодо окупованих територій зрозумілий. Щодо Донбасу поки працює план А, імітація активності в якості стримування та підготовка до Кримської платформи. Окремо президент згадав про серйозні безпекові загрози на Закарпатті від Угорщини, але тоді дивно що партійний контроль у цьому регіоні він довірив настільки дискредитованому Тищенку.

Після оголошення вчора Зеленським деталей законопроекту про олігархів стало зрозуміло що буде відбуватись довкола цього документу.

По-перше, як розумію текст давно назрілого законопроекту буде вже на наступному тижні. У ньому ніби-то має бути перехідний період для олігархів, щоб позбутись деяких своїх активів та надмірних політичних впливів. У випадку ігнорування вимог документу особи згідно критеріїв будуть включені в реєстр олігархів і щодо них будуть застосовані різні пакети економічних та політичних санкцій. В президента натякають, що ці санкції ніби-то мають перешкодити Медведчуку та Порошенку бути нардепами, будуть питання до офшорів та власності олігархів у вигляді монопольних підприємств, телеканалів.

По-друге, якщо документ буде саме у такій редакції, то в нього буде декілька проблем. Законопроект валитимуть майже всі фракції без виключення, бо більшість з них залежні від олігархів включно з партією самого президента. Захист олігархів буде загорнутий у фразочки «це спроба побудувати диктатуру», «це порушення усіх законів», «це політичні репресії проти опозиції». Поки незрозуміло чи законопроект буде слабким і це лише політичний піар чи законопроект буде сильним. Якщо він буде сильним, то в Зеленського можуть як прагнути перемоги його прийняттям, так і використання його провалення фракціями ради в якості дискредитаційної кампанії «захисників олігархів». Зеленський ризикує почати «війну на усі фронти», у якій навряд виграє.

По-третє, незрозуміло як будуть юридично оформлені деякі норми, бо є ризик що вони будуть суперечити Конституції України і навіть в разі прийняття олігархи швидко організують подання про неконституційність закону в скандальний Конституційний суд. Який зараз невідомо з ким і в якому становищі.

Парламент підтримав призначення трьох міністрів. Охорони здоров’я Ляшка, інфраструктури Кубракова та економіки Любченка.

Тут є два важливі моменти: По-перше, Зеленський повернув контроль над своєю фракцією. За ці призначення «слуги» дали 224-228 голосів. Прогнози про розпад монобільшості передчасні. По-друге, президент знову має досить стабільну більшість-кооперацію з іншими депутатськими групами. За усі три призначення голосувала група За майбутнє, яку асоціюють з Коломойським. З олігархом або налагоджена співпраця, або він став смиреннішим під різними тисками. Загалом варто відзначити, що за призначення дали 262-293 голосів. Це багато.

Усі вчора помітили як факт телефонної переписки президента і фігурантки справи Шеремента Дугарь стали надбанням широкої громадськості. Коли ти підтримуєш будь-які контакти з політиками, то слід очікувати, що вони це використають у своїх політичних цілях. Може це Дугарь навіть піде на користь в контексті її потенційного повного виправдання.

Але вчора відзначився не лише Зеленський, але й Порошенко. Порошенко без відома Антоненка завітав до нього в гості, а потім ще й повідомив про неіснуючу домовленість про візит в офіс партії ЄС. Піар понад усе.