Далі буде уривок з дитячої казочки, яку написали брати Грімм, але вона була народною майже для всіх у Європі:
"Коза поблажливо замекала та й відправилася у подорож.
Час спливав непомітно. Ось раптом хтось грюкає у двері та гукає:
– Діточки рідненькі, діточки маленькі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам гостинців принесла!
Але козенята по товстому голосу почули, що це вовк.
– Не відчинимо, – закричали вони,– ти не матуся наша; у тої голос добрий і тонкий, а твій голос товстий: ти – вовк.
Пішов тоді вовк до купця і купив собі крейди великий шматок, з’їв його, і став у нього голос тонкий. Повернувся назад, постукав у двері та й каже:
– Дітки милі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам гостинців принесла.
Поклав вовк свою чорну лапу на віконце, побачили її козенята і закричали.
– Не відчинимо, у матусі нашої не чорні лапи: ти – вовк!
Побіг тоді вовк до пекаря й каже:
– Я забився, помаж мені лапу тістом. Помазав йому пекар лапу тістом, побіг вовк до мірошника й каже:
– Притруси мені лапу білим борошном.
Мірошник подумав: «Вовк, мабуть, хоче когось ошукати», і не погодився.
А вовк каже:
– Якщо ти цього не зробиш, я тебе з’їм.
Злякався мірошник і побілив йому лапу. Ось які бувають люди на світі!
Підійшов злодій втретє до дверей, постукав і каже:
– Дітки милі, відімкніться, відчиніться, ваша мати прийшла, вам із лісу гостинців принесла!
Закричали козенята:
– А ти покажи нам спочатку свою лапу, щоб ми знали, що ти наша матуся.
Поклав вовк свою лапу на віконце, побачили вони, що вона біла, і подумали, що він правду каже, – і відчинили йому двері. А той, хто увійшов, був вовк".
Брати не включили до казки - як козенята сперечались:
- Найн, – сказали перші козенята - не відчиняйте, вердамте ідіотен, то ж борошно на лапі.
- Нам пох, ми хочемо гостинців – відповіли другі.
- Та то ж вовк, подивиться, - сказали перші козенята.
- Що ж з того що вовк, - сказали треті, – а хулі коза закрила нас в цій коморі? Так хоч якісь зміни.
Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам
вхід / реєстрація