Олег Клюфас: Ідеолінгвічний опір україномовності

7 років тому
Суспільство
1 191
443

На сьогодні виділяється 4 види ідеолінгвічного опору україномовності (далі - УМ) серед деяких, переважно російськомовних, громадян:

Безапеляційний і безкомпромісний. Найбільш яскраво виражена форма - агресивна відмова УМ як такій у праві на існування. Назва цього маньякального психозу - АҐШ (від виявленого штаму “австрійського ґенштабу”). Визнано, що тут напівзаходи тільки шкодять, і ґетто-хірургія видається навіть гуманною.
Менш безапеляційний, але більш компромісний. Спостерігається ігнорування окремішності та суб'єктності УМ, але помітне її визнання як “зіпсутого” малоросійського діалекту чи простацької балачки. Це ефект СС - від характерних маркерів С1 (“сало”) і С2 (“село”). Традиційно лікується з допомогою мовної хімчистки в легендарних хацапетівських газових камерах і подальшим вимочуванням у Синьо-Жовтих Водах.
Дещо апеляційний, але все ж безкомпромісний. УМ вже приймається, хоч і як зовсім чужа, незрозуміла, незвична, незручна, непотрібна, “неначасна” чи взагалі запізніла, застаріла, пройдена субстанція (потрібне підкреслити). Відтак, далі вперта відмова у вживанні нівелює швидкий прогрес. Такий стан - ППП (про-пасивної прокрастинації). Часто щезав у стаціонарі львівського метро, правда, іноді з носієм, особливо, якщо той мав ще синдром Какая-Разніца (Cuckeye-Ruzznitz syndrome).
Цілком апеляційний і нібито компромісний. Прийняття УМ як недосяжно прекрасної мови, яку не хочеться порушити, сковеркати, “зіпсути” (знову ж — sic!), перетікає в ухиляння і хитрожо...мудрі відмовки. Тут діагностується ГХК - гіперхтонічний криз. Виявлено зовсім недавно у кількох письменників на пальцях однієї руки і зараз він тільки вивчається.

(За матеріялами Мовної Інспекції України)