От як тлумачити заяву президента Зеленського про те, що нинішній парламент, обраний лише в липні поточного року, вже необхідно міняти?

Аналітики та завсідники соцмереж сходяться на думці, що парламент цього скликання дійсно не подаруночок. Згадують сумнозвісний «турборежим» і постійні скандали, в першу чергу – в президентській монобільшості. Нагадують, як переможець президентських виборів вирішив за будь-яку ціну не лише зібрати максимальну кількість депутатських багнетів за списком, а й закрити своїми кандидатами всі до єдиного мажоритарні округи – от і вийшла «збірна солянка» з людей із протилежними переконаннями і без переконань узагалі. Аналізують навіть виступи «95 кварталу» з глузуванням із президентської фракції – недарма ж тамтешні жарти, за зізнанням самих гумористів, знаходить час вичитувати персонально президент. А тут ще спікер Разумков саме напередодні президентської заяви дав інтерв’ю, в якому висловив упевненість, що перезапуск Ради не на часі.

Та що ж це робиться? За попередників такого не було…

Нюанс у тому, що заяви президента, яку всі так бурхливо обговорюють, де-факто не було теж! Володимир Зеленський з дружиною відвідали форум «Україна росте разом зі мною», учасниками якого були українські школярі. Там глава держави сказав учасниці на ім’я Даша: «…будь ласка, Даша, підтягуйте таких, як ви, до Верховної Ради. Нікому не кажіть, але вже пора міняти й цих». Що й успішно ретранслював президентів Facebook.

Жарт як жарт. Багатьом прибічникам Зеленського навіть від душі подобається такий стиль найвищої в країні посадової особи. Багато хто з них ставиться до цього стилю дуже серйозно: в цьому вбачають небачену відкритість, на відміну від «забронзовілих попередників», та що там – аж «кардинально новий спосіб комунікації» влади та народу, який (чомусь) означає якісну зміну української політики в принципі. Звісно, на краще.

От тільки політика, хочемо ми того чи ні, лишається політикою. В європейських мовах слово «polite» недарма стало синонімом слова «чемність», хоча давньогрецький оригінал такого значення не має й близько. Як і чемність у спілкуванні звичайних людей, політика є абсолютно необхідною для успішного спілкування влади з народом та держав – між собою. Але, як і чемність, політика далеко не завжди передбачає максимальну відвертість. Навпаки, обидва ці поняття, по суті, вимагають говорити не стільки те, що думаєш – скільки те, що потрібно.

Тому історія з «заявою» Зеленського – це не про парламент, а якраз про президента. Очевидно, нинішній склад Ради президента не вдовольняє вже хоч би через ті ж скандали. Президент Зеленський тільки вчиться бути політиком, і цей склад парламенту – ще далеко не найтяжчий урок. Але за півроку вже можна було б зрозуміти, що кожне твоє слово важить куди більше, ніж слово не лише «звичайної людини», а й слово популярного шоумена з телевізора.

Проте, схоже, Володимир Олександрович лишається шоуменом, і навіть не з телевізора, а прямо зі сцени. Йому чужий цинічний розрахунок – це видно в кожному публічному виступі – але аж занадто близька емоція аудиторії, яка за замовчанням повинна бути емоцією симпатії. О, як досвідчений працівник шоу-бізнесу, Зеленський точно знає вагу рейтингів. Та все-таки емоційний, особистий контакт з аудиторією залишається важливішим навіть за показники соцопитувань. Звідси – багатогодинні пресмарафони, які для інформування суспільства дають менше, ніж могла б дати навіть годинна прес-конференція. Звідси, можливо, непідробна віра в те, що досить особисто зустрітися із «чортом лисим» – і можна легко спинити війну, не вдаючись до капітуляції. І вже точно звідси – заяви-жарти, за якими зовсім не обов’язково стоїть якийсь «сигнал», але які точно сприйматимуть саме так.

Політична логіка диктує главі держави потребу в іншій, якісно іншій парламентській більшості. Водночас вона ж вказує, що робити тут щось, разом з переформатуванням уряду, краще десь так наступного літа. І, разом із тим, попереджає, що до того часу соратники, хай мимоволі, ще добряче потопчуться по президентському рейтингу. Все це – аргументи, президент їх, мабуть, розглядає, і розглядатиме ще досить тривалий час.

Але емоції завжди при собі, й висловити їх – секундна справа. Особливо коли є аудиторія. Добре, що, наприклад, на переговорах з Путіним аудиторії не буде. Хоча хтозна, на що здатен хороший актор, якщо ще кращий актор перед ним успішно зобразить вдячного глядача.

"Цензор.НЕТ"

olexander.mykhelson
Олександр Михельсон

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації