Олександр Михельсон: Президент і Сатана (П'єса на дві дії)

8 років тому
Політика
5 405
187

ДІЯ ПЕРША

- Слухай, ну це фігня якась, - сказав Президент.

- Яка ще... фігня? - Сатана дещо затримався перед останнім словом, ніби засуджуючи його звучання й семантику, але, як джентльмен, нічого не сказав.

І дарма, бо Президентові було не до джентльменських викривлянь (як він це завжди, у глибині душі, розумів).

- Фігня виходить. - із притиском повторив він. - Ми як домовлялися?

- Як? - відлунням перепитав Сатана.

- Я тобі - ти мені, - терпляче пояснив Президент.

- Ну? - флегматично спитав Сатана, водночас перечитуючи з електронної книжки: "І я ще маю підганяти цього недолугого учня, вей мір!"

Стана зітхнув, відклав книжку й нарешті дослухався до скарг Президента.

- ...що фабрика, і шо маєтки, і шо бізнес. А коли якесь із цих мудил дорветься, то воно в сто разів більше розкраде, а в сто разів менше збудує! Так на це їм наплювати!!! - ледь не плакав Президент.

Сатан ласкаво покивав.

- Так, так, все правильно ти кажеш. Заспокойся.

Президент припинив рюмсати й із надією подивився на Сатану. Сатана був здоровий, як гора, але очі його містичним чином були маже на рівні очей Президента. "Свій до свого по своє", - майнуло в президентовій голові. Сатана співчутливо всміхнувся.

- Просто маленька корекція. Ми домовилися, звісно, - ласкаво, проте твердо повів він. - Я ж не ламаю тебе через коліно, ми - рівноправні партнери... Я навіть не примушував тебе бути слугою! Але потрібні уточнення. Потрібна відповідальність сторін, врешті-решт...

ДІЯ ДРУГА

...Президент раптом прокинувся - чи так йому здалося. Фракція сиділа обабіч довгастого столу, а він, очевидно, головував за цим столом. На чому ж я спинився, подумав він. І тут його погляд упав на одного з депутатів, який щось там клацав через смартфон у фейсбук. От диявол його забирай...

- Я не ламаю вас через коліно, - ласкаво, але твердо сказав Президент. - Ми - рівноправні партнери. Але потрібна відповідальність сторін!