Олександр Денисенко: Горіла хата. Післямова

4 роки тому
Політика
4 628
149
16
2

Новину про славнозвісний виступ "95 кварталу" я впіймав за хвоста - в'їжджати в тему довелося з перетравлювання шквалу коментарів до події. Тож, зібравши до купи уламки інформаційного вибуху під назвою "Горіла хата", вималювалася приблизно наступна картина:

1. "95 квартал" пробиває дно.
2. Колектив "Кварталу" - рідкі покидьки.
3. Хор Верьовки продався за 30 срібняків.
4. Президент - негідник, бо ухвалив все це неподобство.
5. Об'єктом цього недолугого жарту є добропорядна людина з бездоганною репутацією.

Сприймаючи останній пункт із сильним скептицизмом, я переглянув відео і переконався, що все інше - то чиста правда. Там дійсно дно, покидьки, срібняки і негідники. Але якась гнітюча заноза не давала мені спокою, якесь відчуття певної нещирості самому собі.

Щоб розібратися, поставив на собі експеримент, уявивши, що хата згоріла не у Гонтарєвої, а у Медведчука. Що "95 квартал" присвятив цій події той самий номер, тобто Коломойський замовив у гумористів не колишню очільницю нацбанку, а кума путіна. А потім я запитав себе, як би я сприйняв такий виступ? І якщо щиро, то приблизно так:

1. "95 квартал" може, коли захоче.
2. В колективі "Кварталу" таки є патріоти.
3. Дівчата з хору Верьовки - просто красуні.
4. Президент нарешті зробив те, чого від нього очікує суспільство.
5. Об'єкт жарту - огидна потвора, яка заслуговує на ще гіршу долю ...

То що ж тоді виходить? А те, що моя оцінка самого номера, його авторів та виконавців залежить виключно від мого ставлення до об'єкта жартів. І це не дивно - я живу в політично поляризованій та інформаційно електризованій країні і тому не відчуваю жодних емпатій до своїх ворогів. Їхнє горе приносить мені справжню радість. На згарищі медведчуковського маєтку я б порвав не менше баянів, ніж на поминках Кобзона.

А щодо Гонтарєвої, то попри всю підлість зелених організаторів її цькування, я не можу вичавити з себе бодай краплю щирого співчуття до неї. Я не те що засуджую, а просто не сприймаю за співгромадян людей, які в розпал війни та безпрецедентного волонтерського руху в умовах триразового знецінення грошей, дозволяють собі купляти коштовні автівки, маєтки та комерційну нерухомість. Особливо тих, хто безпосередньо впливає на це знецінення.

Тому мені просто байдуже. Та й Гонтарєвій моя емпатія не потрібна - вона успішно подолає цю неприємність й без моєї участі.