Павло Головаха: Нова Конституція України: якщо не написати, то що приймати?

4 роки тому
Суспільство
514
2
11
1

Можливо, якби ще перший, "помаранчевий" Майдан прийняв нову Конституцію, то...

Якби хоча б другий, то...

За великим рахунком - якби першу Конституцію України затвердили референдумом 1 грудня 1991 року й заборонили змінювати без референдуму...

За останні 29 років не одна "золота голова" закликала написати "народну Конституцію України".

Найзаповзятіші сідали писати її самотужки, створювали нікому непотрібні "шедеври" й слухати своїх "колєг по палаті" не бажали.

Час від часу то одні закликають "зібратись й написати", то інші.

Об'єктивності заради слід відзначити, що абсолютна більшість ініціаторів таких конституційних процесів є "політичними нулями" (ну, припустимо нулями цілих, нуль-нуль-нуль тисячних...) що при помноженні на відсутність креативу та досвіду правознавчої роботи перетворює "тисячні" на "мільйонні".

Й лише як виключення - поодинокі випадки, коли вдається зібрати науково-практичну конференцію, яка хоча б постановкою наукової проблеми займеться у реальній площині.

Насправді процес конституювання суспільних правил, яких готові дотримуватись усі без виключення громадяни, впирається у питання - чи мають громадяни реальне бажання жити за правилами?

Відсутність офіційної законності стала для багатьох звичкою, а наявність законності неофіційної - джерелом прибутку, яке щоправда не є невичерпним й супроводжується регулярним зачищенням діячів зі сфери "неофіційного права".

Реальна перспектива виглядає так: хто матиме достатньо сил, аби провести референдум, той винесе на нього такий проект Конституції, який вважатиме правильним, затвердить всенародним голосуванням й усі незгодні як завжди будуть поставлені "перед фактом".

Власне щось подібне відбувалось у 1996 році, подальший цирк з конституційними судами взагалі чимсь правовим, а тим більше реальним дуже важко вважати.

Чи може людина свідомо дотримуватись правил, змісту яких вона не розуміє?

Таки існує зв'язок між рівнем законності у суспільстві та рівнем правової просвіти у ньому.

Чого об'єктивно не вистачає сьогодні для написання працюючої Конституції України?

Назвемо те, чого немає, "суспільно-політичним запитом на нову Конституцію України".

Якщо попит не стимулює пропозицію, то й продукт відповідної якості не з'являється.

З іншого боку - чи справді відсутня потреба у новій Конституції України?

Найпоширеніша думка - "хоча б існуючу треба навчитись виконувати".

Як на мене це усе одно, що казати "треба було добре виконувати Конституцію УРСР".

А ще раніше - "Конституцію УНР".

При тому, що у жодній з цих конституцій немає вимоги для кожного громадянина "знати Конституцію".

Лише "дотримуватись".

Дотримуватись того, чого не знає 99% громадян, бо толку від того знання - "нуль".

Звідки ж з'явиться "толк"?

Ну, по-перше усе одно потреба у раціональних правилах суспільної поведінки існує як аксіома.

Те, що (по-друге) свідомість українця викривлена настільки, що він спротивляється впровадженню того, що йому реально потрібно - мабуть також має знайти своє відображення ще у Премабулі нової Конституції.

Ну й третє та наступне - звідки. З політичної волі українців, здатних створити нову Конституцію, довести її ефективність власним прикладом й навчити жити за нею інших українців.

Якими б методами не прийшлось навчати, головне, на мою думку - створення нової Конституції має відбуватись раніше, ніж збиратимуться хунти чи інші змови "в ім'я народного щастя".

Бо коли на вулиці революція - можна "під шумок" записати такі правила, які потім буде дуже важко виконувати, а ще важче - викорінити.

Таки має відбутись широке обговорення, але спочатку - конституювання нових правил суспільної поведінки тими, хто сам володіє інструментом подолання суспільних розладів, й може навчити користуватись ним інших співгромадян, принаймні їхню розумово розвинену та політично спроможну частину.

Й навіть на початковому етапі написання Конституції мова йтиме про тисячі людей, готових відмовитись від використання Конституції України у відносинах між собою, успішно запровадиши нові правила для самих себе - переконати прийняти їх мільйони.

У інший спосіб - навряд вийде. Ніхто не бажає бути "лохом". Ніхто не стане робити так, як сам не вважає правильним. Навіть якщо це насправді правильно - ще далеко до розуміння кожним, що без законності не розвиватиметься економіка, відтак - триватиме деградація до повного розвалу найпрекраснішої у світі держави України.

З однією з найкращих, як кажуть, Конституцій, яка не виконується навіть тим, хто її прийняв.

Не кажучи вже про тих, для кого її прийняли.

Тих, для кого законність має бути не завалом з нерозтлумачених словосполучень, а побутовою навичкою, необхідною для виживання як гігієна чи техніка безпеки при поводженні з струмом.

Що означає - відновлена законність має бути наочно доведеним експериментом, особисто кожним пройдена теоретично та практично під наглядом спеціалістів.

А перший експеримент на собі мусять поставити самі автори, бо шукати ідіотів, які погодяться ризикнути своєю долі заради вигадок якихось інших ідіотів доведеться довше, ніж проіснує найпрекрасніша держава з найкращою у світі Конституцією, яка не виконується.

Дякую кожному, хто прочитав.

Напевно Ви і є ті, хто має суспільно-політичний запит на нову Конституцію України.

Інші до цього місця навряд прочитали)