site.ua
Олександр Мєняйлов
sandbox

Гора

Гора

На гору я йду кам'яну, підіймаюсь,

До неба прямую крізь вітер і хмари;

Мандрую, блукаю, на мох обертаюсь.

Крокую й надалі, попереду мари -


Без тіла блукають, знесилі повстали,

Хтось голову втратив, хтось тіло шукає.

З під ґрунту до ніг чужі руки пристали:

До себе кликáє, мене спонукає.


Минають, спливають, проходять літа,

Всередині часу немає кінця.

Чи може поснув, розгубив і життя?

Я далі прямую, нема вороття.


Залишивши камінь внизу десь далеко,

Там хрест заважкий, там доля лежить.

Не зможу на гору підняти, дістати те я́рмо,

Та тяжко літати, якщо не цінуєш й мить.

sarleon
Олександр Мєняйлов

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації