Чи зможу стояти я далі, не знаю;

Чи впасти, злетівши, зірватись?

А може не стало ще миті? Блукаю,

Крокую й іду, ще й втекти намагаюсь.


На звіра полюю, спіймати бажаю,

Людиною кличуть, від себе втечу.

Арканом стискають, а я все ховаюсь,

Усюди кроки́ я болотні знайду.


Можливо вполюю, можливо схоплю;

Уб'ю у собі ту істоту жахливу -

Що рве та ламає, допоки я сплю.

Гуманність? То звір, що показує гриву,


Вона так як пломінь горить, не згасає;

Душі там немає, там зірка одна!

Впаду, та злетівши посланець здіймає,

Посеред пустелі звучить десь струна.

sarleon
Олександр Мєняйлов

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації