site.ua
Олександр Мєняйлов
sandbox

De Ligno

De Ligno

Великий дуб собі стоїть,

Немов гора, так небо і чіпає.

Невже не бачиш, діду? Оглянись!

Там кличе вітер, все чекає.


Корінням так давно вже мертвий,

Блукає тінь його десь по землі.

Стоїть тепер старий, трухлявий,

Гілки лише поховані у млі.


Горів нещадно, довго так страждав:

Іскра, зола, той пил та попіл -

Невпинно душу тую сиву рвав;

Надав ті крила, ділить навпіл,


Що дав вогонь - з цвяхів та болю.

На згарищі руїн насіння проросте,

Відкриє новий шлях та свою долю;

Травою дуб той в полі поросте...

sarleon
Олександр Мєняйлов

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації