Stanislav Levchuk: Ідеальний шифр, або Індіанці Навахо на службі Збройних Сил США

2 роки тому
Події
3 114
29
11

Тихий океан. 1943 рік. Друга Світова. Японський офіцер контррозвідки чує на американських частотах "debeh-li-zini", але він дупля не дає, що це було і що воно значить. Але цей набір незрозумілих слів на мові індіанців Навахо значить "чорні вівці", що в свою чергу означало старе добре "відділення" (squad) американських морпіхів.

У той самий час, коли сили обох сторін ламали голову над тим, як створити ідеальний шифр, коли одні створювали досконалу "Енігму", а інші ж ламали її сидячи днями та ночами, американці пішли іншим шляхом.

На початку 1942 році США після загальновідомих подій в Перл-Харборі вирішило вступити у війну. Тоді ж ветеран Першої Світової, а також один з небагатьох американців, що трохи знав мову Навахо, Філіп Джонстон запропонував командуючому десантом Тихоокеанського флоту генерал-майору Клейтону Вогелу використати мову Навахо та самих індіанців в якості шифру та радистів-шифрувальників.

Генерал-майор Клейтон Вогел

Справедливо треба зазначити, що ця ідея не була новою, оскільки ще під час Першої Світової командування вже використовувало солдатів набраних з чокто та апачів в якості радистів, які в свою чергу використовували свою рідну мову. Але на думку Джонстона саме мова Навахо була ідеальною для цього, оскільки була неймовірно складна, передавалась лише усно і ніхто не зафіксував не те що граматичні правила, та навіть елементарний алфавіт.

Барбончито або "Людина з вусами". Легендарний вождь Навахо.1865 р.

До ідеї спочатку поставились доволі скептично, але було вирішено таки дати шанс Навахо показати себе. На військовій базі неподалік Сан Дієго шифрувальникам-індіанцям дали годину на створення еквівалентів слів на рідній мові для позначення військових термінів. Результати були приголомшливі. Навахо могли закодувати, передати та розкодувати трирядкове повідомлення англійською за 20 секунд. Янкі ж за допомогою шифру "шакл" і спецмашин робило це на 10 секунд більше.

Вражений такими результатами, Вогелом було прийняте позитивне рішення. За його власними спогадами ще однією перевагою мови Навахо було те, що лише "це плем'я не було наводнене чисельними німецькими студентами протягом останніх 20-ти років. Ці німці, вивчаючи чисельні племенні діалекти протягом вивчення мистецтва, антропології та інших наук в університетах, беззаперечно здобули чудові знання всіх племенних діалектів, окрім Навахо".

Тому 4 травня 1942 року перша група з 29 індіанців дала присягу (перед цим заручившись підтримкою старійшин свого племені) і почала бойову підготовку. І хоча індіанцям було дещо важко через разючі відмінності між культурами, специфіку "дрілл-сержантів" та вишколи, вони все ж таки на відмінно впорались з цим, й так, що ще довгий час ніхто з янкі не міг побити рекорд індіанців зі стрільби з гвинтівок та пістолетів.

Після проходження КМБ (курсу молодого бійця), вони були відправленні в Кемп-Елліот, де приступили до безпосереднього створення шифру. Суть останнього полягала в наступному:

Ті, що говорять з вітром

Потрібно було використовувати слова із Навахо, переклад яких починається на необхідну букву:

wol-la-chee => мураха => Ant => A

shush => ведмідь -> Bear => B

moasi => кіт => Cat => C

chindi => диявол => Devil => D

тощо...

Плюс до всього для кожної букви було найдено ще три відповідника для ускладнення шифру, якщо в тому чи іншому слові буква повторялась.

Окрім цього також було необхідно знайти відповідність для військових термінів: atsahbesh-le-gai => срібний орел => полковник; besh-lo => залізна риба => підводний човен; chayda-gahi => черепаха => танк.

Для країн: ne-he-mah => наша мати => США; beh-na-ali-tsosie => косоокі => Японія; ceh-yehs-besi => косички на голові => Китайці, besh-be-cha-he => залізна шапка => Німеччина.

На додаток до цього в шифрі були використані близько 400 слів (до кінця війни це число збільшилося до 700) для позначення часто-вживаних слів в військових повідомленнях, літерне кодування яких було не обов'язковим через те, що останні були занадто короткими, або ж навпаки занадто довгими, і це лише б ускладнило роботу радистів.

Протягом війни на таких курсах було підготовлено близько 400 чоловік, які були розподіленні в середньому по 36-45 чоловік на дивізію: 8 на роту зв'язку та штаб, по 2 на штаб кожного полку (три піхотних, один артилерійський і один інженерний), та по 2-3 шифрувальника на батальйон.

В бою такий код застосовували відносно просто: пара шифрувальників у супроводі американців находила відносно безпечну позицію та чекала на зв'язкового з тим чи іншим запитом. І потім цей запит передавали по радіо вищому командуванню. Відразу ж після передачі часто доводилось змінювати позицію, оскільки японці пеленгували місце та насипали по ньому з арти чи мінометів.

Індіанці-шифрувальники за роботою

Інколи виникали досить комічні і в той же час небезпечні ситуації зі своїми. Так як деякі морпіхи і солдати США не знали про індіанців-шифрувальників, тому часто приймали їх за японців, що переодяглись в форму. Ситуацію вчасно розрулювали командири та "тілоохоронці". Згадуючи ці випадки, ветерани-навахо казали, що вони [янкі-тілоохоронці] були приставлені до індіанців, щоб у випадку чого пояснить за їх дії, а також захищати від японців, при чому не тільки самого шифрувальника, але і код - а значить, що при загрозі полону потрібно було позбутися від радиста-навахо. Але на щастя, немає жодного задокументованого трагічного випадку.

Шифрувальники-навахо успішно виконували свої задачі, що були їм поставлені. Імперська контррозвідка не змогла розшифрувати жодне повідомлення. І хоча beh-na-ali-tsosie досить скоро дізнались, що за мова була використана в основі шифру, але звичайні індіанці навахо, які також воювали в ролі піхотинців і потрапили в полон, толком не розуміли, про що говорять їхні співплемінники-радисти.

Останнім повідомленням переданим мовою Навахо під час Другої Світової війни була 6-ти годинна доповідь про результати атомного бомбардування Хіросіми та Нагасакі.

Починаючи з 14 серпня 1982 року, і так кожен рік в США святкується "Національний день радистів Навахо".

PS: я так розумію, що по суті історія не нова, і про неї знятий фільм "Ті, що говорять з вітром" з Ніколасом Кейджем в головній ролі. Але я дізнався лише недавно.