Тарас Павлов: Чому може навчити українську школу Sid Meier?

7 років тому
Технології
1 898
187

Два роки тому отримав досить цікавий досвід. Так склалось, що покинувши аспірантуру, я шукав роботу і знайшов репетиторство. Доволі нестандартне, дитина на канікули приїхала з Польщі додому і за тиждень її треба було підтягнути по знаннях до державних іспитів (польських) з математики. Хлопчина дуже толковий, однак запустив предмет, та і рівень програми математики в Польщі вищий, ніж в Україні. Очевидно було, що пояснити і навчити то все за такий короткий термін просто неможливо, тож робота полягала скоріше в роз'ясненні основ і психологічному налаштуванні дитини на перемогу. Ну і робота з польськими підручниками - це теж фантастика, вкотре переконався що всі математики розмовляють однією мовою.

Але самий цікавий урок з цього випадку я виніс інший - виявляється абсолютно всі знання в математиці між собою зв'язані. Для того, аби розуміти як розв'язувати складні задачі на рух з прискоренням і декількома невідомими - необхідно розуміти як розв'язувати системи квадратних рівнянь, для того щоб розв'язувати їх - необхідно розуміти що таке система рівнянь і як розв'язувати квадратні рівняння. Для останніх треба розуміти формули скороченого множення і що таке рівняння. І десь на останніх ітераціях все зводиться до самих банальних речей, типу операцій додавання і множення. Так само з всіма іншими прикладами. І доки ти не зрозумієш всі попередні кроки, не розшириш свій базис - тобі не вдасться ефективно перейти на наступні рівні. Дитину звісно можна навчити як робота бездумно виконувати якийсь алгоритм, але для розуміння - потрібно розуміти все, що було до того. Власне, тиждень з дитиною я і займався роз'ясненням що для чого потрібно вивчити і розширенням базису знань.

І тут у мене виникають два природні запитання:

чому ніхто ні разу цього не розказував мені в школі? - завжди любив математику, але якби я розумів що от ці границі я вчу для того, аби зрозуміти похідну, аби навчитись оцінювати швидкість різних змін і залежності процесів від параметрів, що потім знадобиться мені в житті в реальних задачах - я б з книжок не вилазив і сам би все наперед вивчив
чому це не враховується при формуванні програми? - спостерігав за процесом розвантаження програми, яке ініціювало МОН - принаймі в секції математики люди не чули що таке причинно-наслідковий зв'язок. Результати такого "розвантаження", боюсь, побачимо дуже скоро

Старий добрий Сід Мейєр нас вчив, що немає сенсу придумувати дороги, доки не вигадане колесо. Що мушкети не з'являються , доки не придуманий порох. Що неможливо перейти до індустріального віку, не пройшовши через феодалізм і буржуазні революції. Мабуть, то більше всього мене заворожувало в Civilization - як маленьке, абсолютно нерозвинене суспільство, поступово, невеликими кроками виходить в космос.

Чому б не спробувати зіграти в Цивілізацію в школі. В перший клас приходить печерна людина (хай навіть зі смартфоном і на машині) і поступово, протягом навчального процесу вона повинна перетворитись на дорослого самостійного громадянина держави 21 сторіччя.

В кінці шляху маємо систему компетенцій а також набір знань, які держава вважає необхідними для громадянина (це історія для окремого циклу статей). А далі ми дивимось, що необхідно дізнатись для отримання компетенції і опускаємось таким чином до самих базових навичок. Отримуємо дерево технологій, що складається з окремих курсів. І дитина починає рух до зірок.

Що дає такий підхід?

цілісність знань - думаю тут не потрібно пояснювати, у житті немає задач з однієї дисципліни, майже всі вони міждисциплінарні. А школа не виховує взагалі розуміння взаємозв'язків між предметами
можливість зручно створювати індивідуальні програми для дітей (при предметному підході це майже неможливо) і здавати програму екстерном
зручне оцінювання. Кожен курс дитина може здати, або поки що не здати і спробувати знову. Ніяких двійок, трійок, порівнянь дітей. Коли вивчено всі необхідні попередні курси - отримується доступ до наступного
ринок курсів. В світі є безліч різних онлайн-курсів. Дитина може замість відвідування уроків пройти, скажімо, на Khan-academy курс з розв'язування квадратних рівнянь, скласти іспит і пройти далі
мотивація - дитина тепер бачитиме ціль, матиме можливість вибирати, і головне - бачитиме пройдений шлях
з допомогою такої системи можна зручно реалізувати зв'язок школи з вишами і роботодавцями - ті можуть визначити необхідні компетенції і бачити курси, пройдені дитиною

Весь світ говорить про те, що класична система освіти морально застаріла, не гнучка і геть не відповідає часу. Можливо це - альтернатива?

P.S. На коментарі на сайті не відповідаю - facebook social comments plugin заблоковано. Доки продовжується безнадійна боротьба з технічною підтримкою facebook запрошую всіх до обговорення на особистій сторінці