Тарас Павлов: Гидкі лебеді & Hall in the Wall

7 років тому
Суспільство
6 026
437
13
1

26 березня по Російській Федерації прокотилась хвиля протестів проти корупції. В цілому все як завжди: розслідування, заклик опозиції - і, як результат, досить масштабні мітинги (як для РФ, звісно). Але є одна принципова відмінність - цього разу до мітингів долучилось дуже багато молоді, в тому числі школярів.

На перший погляд все дуже природньо. Ключова цінність мітингуючих - справедливість. Очевидно, що найбільш цінна (пробачте за тавтологію) вона саме для молоді. Авторам відео вдалось донести зв’язок корупції у владі з загубленим майбутнім - і вони виграли джек-пот - довіру до своєї акції тих, кому майбутнє найменш байдуже.

Але якщо задуматись - виникають серйозні запитання:

ці діти - це вже “покоління Путіна”, вони виростали за правління його режиму. Відповідно теми громадянської свідомості, корупції, тощо в суспільстві були табуйовані. Звідки ж вони знають що добре, а що погано?
вони абсолютно чітко говорять що в школі їм розповідали протилежне - намагались зробити з них 88% підтримки влади. Чому не вдалось?

І тут згадується дослідження одного із призерів TED-talks - індуса Сугата Мітра - “Hall in the wall”. Суть дослідження була дуже проста - в 1999 році в Делі (Індія) в приміщенні в густонаселеному бідному кварталі поставили комп’ютери і зробили вільний доступ до них для місцевих дітлахів. Дослідження, яке після повторили більше двох десятків раз, показало, що без жодних тренерів і підказок і навіть без знання англійської, протягом трьох місяців діти самі навчились вільно користуватись комп’ютерами та Інтернетом.

Очевидно, що є речі, в яких самим складніше розібратись. Але питання “что такое хорошо, что такое плохо?”, за наявності Інтернету - однозначно не те, з яким самотужки неможливо розібратись. От частина російської молоді і розібралась та заявила про себе вголос. Розібралась, не зважаючи на те, що в суспільстві були лише уривки знань і що формальна школа нав’язувала протилежні знання.

З РФ розібрались? Давайте глянемо на проблему глобальніше, бо насправді така ж підміна понять в тій чи іншій формі відбувається в світі всюди. Адже у всіх країнах є стандарти знань, програми, школи, лінії партії - хай не культ особи, авторитаризм і скрєпи як в РФ, а інші принципи і цінності, скажімо, демократія і рівноправ’я. У всіх країнах вивчають той чи інший набір предметів і привчають до тих чи інших суспільних правил і установок.

Достатньо задати запитання: “навіщо ми вчимо дітей?” І чесно самим собі відповісти: “тому що вважаємо, що знаємо краще за них якими вони мають бути і що знадобиться їм в житті.” Давайте розберемось з обома частинами:

знаємо краще за них, якими вони мають бути… - ви це серйозно? якщо ви дійсно так вважаєте - спробуйте для початку признати що це все ж окремі індивіди, а не ваше продовження, навіть якщо це ваші діти. Потім прийміть, що кожна людина унікальна і неповторна. Після - зробіть досконалим себе. А потім, з повною відповідальністю, ризикніть запропонувати свою досконалість дітям. Запропонувати, тому що у кожної людини має бути право вибору і свободи;
знаємо краще що знадобиться їм в житті… - алгоритм схожий. приймаємо для себе їх правило на помилки, потім налагоджуємо все в своєму житті, а потім знову ж таки дуже відповідально, пропонуємо їм свій досвід. Тут трішки простіше в сприйнятті, але важче в об’єктивності, тому що ви можете чудово знати що потрібно в сучасному світі, але уявлення не маєте що буде важливо через декілька десятків років, коли їм жити.

І тепер, прийнявши всю неочевидність відповідей, згадаємо, що нею ми користуємось, не задумуючись, підтримуючи державну систему освіти.

Дуже теоретично? Давайте глянемо на абсолютно практичні речі:

ми справді віримо що нове покоління мають вчити люди, які за останні 200 років не прожили ні хвилини без війн на планеті?
ми впевнені, що про цінності світу можуть розказувати люди, при яких майнова нерівність зросла в декілька разів?
ми, не знаючи що таке штучний інтелект і як він працює, ризикнемо розказувати про компетенції людям, яким доведеться ділити з роботами цю планету?
ми, більшість не досягши нічого великого в житті будемо розказувати дітям як стати успішними?

Список можна продовжувати, якщо для вас ще не очевидно, що ми не маємо жодного права розказувати “як” і “що”. А ми так і робимо - в шкільній програмі чітко написано: “дитина повинна знати …, дитина повинна вміти …”. І ми ж іще і оцінюємо дітей за це, міряючи їх під свій стандарт. Так, там є багато нейтральних речей, але ж яке ми маємо право?

Давайте будемо відвертими - найбільше, що ми можемо собі дозволити з дітьми, якщо хочемо зробити їх справді успішними, це скромно запропонувати:

давайте разом подумаємо, ми готові передати вам свій прикрий досвід, аби ви не повторювали ці помилки (хоча це теж сумнівно, адже знань без помилок не буває)
якщо у вас виникнуть запитання - ми відповідально готові допомогти з пошуком/підтримати/допомогти - звертайтесь
ми покеруємо планетою, доки ви підростете і зробимо все можливе, аби передати вам її в якомога кращому стані

Якщо ми дійсно цього хочемо, в чому я особисто дуже сумніваюсь. Так, багато освітніх систем хоча б не калічать дітей - для прикладу, це системи Китаю, США, Західної Європи. Про Україну ліпше не будемо, думаю все очевидно, чи ви справді вважаєте що люди, які отримують зарплату хай навіть в 4000 гривень можуть виховати успішних людей чи чомусь їх навчити? Можу з практики навести безліч прикладів коли ці люди діток відверто калічать.

І ще є поки єдина країна, в якої система налаштована на допомогу дітям - це Фінляндія - у них всі школи рівні, замість вчителів - тутори, які супроводжують дітей в їх розвитку, а не вчать "як потрібно", і індивідуальні оцінки. Так, я достатньо спеціаліст, щоб розуміти що картина не чорно-біла, але загальна тенденція, на жаль, така.

Але є і хороша новина - в стіні завжди знайдеться дірка. А якщо не знайдеться - гидкі лебеді, з нами чи без нас, її проб’ють, перелізуть через неї чи обійдуть. Є Інтернет, з’явились онлайн курси, стираються кордони між країнами. Світ змінюється і у ньому вже неможлива монополія на знання. Підозрюю що в світі ще ніхто не знає що з тим робити і які будуть наслідки цього.

Я ж знаю лише одне - не знаю чи судилось мені заглянути по ту сторону стіни, але робитиму все можливе, аби в дітей були інструменти, щоб її зламати.

P.S. запрошую до обговорення на особистій сторінці