Крадіжка мистецтва: екс-керівник Служби безпеки України допомагає музею Вестфріс (частина ІІ)
Тепер, коли ми побачили всю історію корупції в Україні, хотілося б дізнатися: як там справа з крадіжками витворів мистецтва в музеї Westfries? Коротка відповідь: погано!
Якщо розлогіше: на даний момент є ще 19 музейних експонатів, що належать музею Westfries, і які зникли безвісти в Україні. У випаленій війною країні, секретна служба була задіяна якщо не в пограбуванні, то, принаймні, в участі у торгівлі національними художніми скарбами (картинами). Які були вкрадені ще у 2005-му році. Долаючи величезну кількість фейкових новин у цій справі – Noord-Hollands Dagblad розповіли про те, як колишній очільник секретної служби України намагається допомогти музею повернути ці витвори мистецтва (https://www.noordhollandsdagblad.nl/hoorn-enkhuizen/kunstroof-oud-baas-geheime-dienst-oekraine-helpt-westfries-museum).
От тільки є одне але: друзі Рютте, Пехтольда та Юнкера у Києві – йти на співпрацю не поспішають…
Приклад А: вище ми прикріпили досить красномовну світлину, на якій Петро Порошенко, «чокогарх» України, весело вітається з декількома людьми, в тому числі з Борисом Гуменюком, одним з комбатів добровольчого руху, головним підозрюваним у справі, у якого вдалося «відбити» п’ять картин з великим болем, зусиллями та пручанням з боку офіційного Києва.
Приклад Б: На відео нижче, ви можете побачити процес реставрації цих п’яти полотен, тому що ці люди гадки не мали як правильно зберігати витвори мистецтва. І чи повернеться колись все інше?
Та поки Рютте та Александр Пентхаус намагатимуться зберегти дружбу з «шокопринцем» — ми ні на що не можемо розраховувати.
Джерело: https://www.geenstijl.nl/5140424/echt-nieuws-over-nederlandse-roofkunst-in-kiev/
Частина І за посиланням: http://www.spravedlyvist.com.ua/foto-ta-video/10292
-
-
- П.с.
-
24 картини 16-17 століть і 70 срібних виробів було вкрадено з музею голландського міста Хорн в ніч на 10 січня 2005 року. Вартість колекції, за даними СБУ, – близько € 10 млн.
У 2015 році вперше стало відомо, що картини можуть знаходитися в Україні. Музейні працівники стверджують, що в липні 2015 року в посольство Нідерландів звернулися двоє людей, що представилися членами українського добровольчого батальйону ОУН. Вони заявили, що вкрадені картини у них, і запропонували повернути твори мистецтва за винагороду в € 50 млн.
Кінець цитати.
А ось як все пояснює Вікіпедія: “У січні 2014 року нідерландська поліція виявила фотографію зниклої картини Яна Лінсена на одному українському веб-сайті, на якому невідомі просили дати їй оцінку. Натомість журналісти каналу «1+1» з’ясували, що ця інформація обговорювалась на російському форумі.[3] Проте справа не просунулась.
За відомостями нідерландської газети «De Volkskrant», крадені картини зберігалися у Києві у квартирі президента алчевського футбольного клубу «Сталь» Володимира Полубатка. Правоохоронні органи провели у нього обшук, але вилучені картини не повернули музею, а намагалися продати приватним покупцям з Італії. Але ті відмовилися. Згодом керівник підрозділу, що проводив обшук, віддав одну з картин як хабар представникові СБУ. Після Революції Гідності картини виявили на окупованій частині Донбасу.
За словами українського письменника, бійця Українського військового об’єднання, що пов’язане з батальйоном ОУН, Бориса Гуменюка, 2014 року з’явилась оперативна інформація з анонімних джерел, що в маєтку в підконтрольному терористам передмісті Донецька, що належить людині з близького оточення колишнього президента В. Януковича, виявлено колекцію живопису, імовірно, викрадену з голландського музею. Письменник, пояснюючи причину того, що невідомі бійці української диверсійно-розвідувальної групи звернулись саме до нього, зізнався: «Я знайомий з багатьма художниками, у мене в самого значна колекція живопису… Я десять років на ринку, заробляю на картинах. І це відомо всім».
Гуменюк повідомив про це під час зустрічі з трьома представниками нідерландського посольства у Києві, які попросили його координувати розслідування.
Артур Бранд, фахівець зі злочинів, пов’язаних із витворами мистецтв, також підтвердив інформацію про зустріч з Б. Гуменюком. За його твердженням, утримувачі колекції зажадали від музею 50 мільйонів євро за повернення картин. Хоча вартість картин становить 1,3 млн євро, А. Бранд оцінив їх у півмільйона євро, оскільки колекція зберігалась у неналежному стані. За його словами, у «художньому світі заведено платити тому, хто знайшов картини, винагороду в розмірі 10 % від вартості». Тому музей пообіцяв виплатити винагороду в 50 тисяч євро. Оскільки заклад не отримав відповіді, за два тижні Бранд у листі у категоричному тоні зажадав негайно передати колекцію.- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D...
У вересні керівництво музею звернулось до посольства, щоб уладнати справу через дипломатичні канали.
7 грудня 2015 року директор музею Ед Ґірдінк у газеті «De Telegraaf» заявив, що вся колекція творів мистецтва у руках добровольців.
У березні-квітні 2016 року СБУ виявила чотири картини: «Світська жінка» («Марнославство»), «Повернення Єфта» (1625) Якоба Вабена, «Весілля селянина» (1671—1675) Гендріка Богарта[en] і «Кухонна сцена» (XVII) Флоріса ван Шутена, вартістю 280 тис. $. Експерти підтвердили автентичність. На пошуки витратили чотири місяці. У ході слідства опитали понад сотні осіб. 14 квітня Голова спецслужби Василь Грицак повідомив, що «за оперативними даними, частина картин перебуває на тимчасово окупованій території, а частина з них може перебувати на території Російської Федерації».
30 травня 2016 року невідомий приніс до нідерландського посольства картину Ісаака Оватера[en] «Ньюштрат у Горні» (1784). За попередніми відомостями, чоловік отримав полотно у подарунок. Дізнавшись, що картину викрали, вирішив повернути власникам”.
Редакція журналу “Музеї України” мріє отримати і опублікувати розлогий коментар прес-служби СБУ про деталі цієї неймовірної історії, яка ще триває, і в якій явно замішані вищі особи вже нинішньої, “майданутої” влади. Часу у Вас було достатньо – де результати і судові рішення? Таке враження, що знову хтось щось трохи вкрав і їх тихо прикрили…
Сумнівно, що європейці все те забули і пробачили. Та і вибори… Отож, чекаємо радісно-переможного повідомлення прес-служби СБУ. У що чомусь мало віримо… Хоча…
А ось розлогу версію Валентина Наливайченка, просто вимагаємо! Що заважає? Наша маленька медіа-група з десятка сайтів, готова оприлюднити хоч офіційну заяву, хоч зустрітися і поговорити…
Поки що, говоримо про версії.
Хоча, більш цікавить, хто організував і пограбував музей у Нідерландах? Яким чином, за сприянням кого, переправив крадене в Україну? Хто зберігав? І де нині більша частина викраденої колекції?
Питання дуже прості. А відповідь про рівень корупції і ганебну роботу відповідних органів, провокують розлогу. І бажано, в формі судового вироку. Сподіваємося, не Європейського суду…
Далі будете грати у мовчанку?
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”
Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам
вхід / реєстрація