Провокації спрямовані на розпалення ворожнечі між Україною та Польщею вийшли на новий якісний рівень.
З плюндрування могил та памятників найняті спецслужбами РФ диверсанти перейшли до використання зброї - лише завдячуючи щасливому випадкові обстріл консультства Польщі у Луцьку обійшовся без жертв.
Наступна провокація призведе до появи трупів.
Влада України - точніш те що від неї лишилося - як завжди реагує на виклики лише постфактум. Деякі потуги вичавлює з себе МЗС, проте цього замало. Системність - ось у чому ми постійно програємо режиму РФ.
З огляду на теракт у Луцьку можемо уявити як багато сил, засобів та коштів кинула РФ на те аби посварити Польщу і Україну.
І на меті Кремля не просто посварити дві країни, позбавивши Україну підтримки одного з найважливіших партнерів, мета більш ширша - створити з Польщі нового ворога, відкрити практично другий фронт.
Аналіз дій України показує, що наші владні інститути не усвідомлюють кінцеву мету РФ на польському напрямкові, а якщо усвідомлюють то своїю злочинною недбалістю ведуть країну до прірви.
Як тільки Польща стане нашим ворогом хоча б ментально - з Україною буде покінчено протягом місяця. Це повністю розвяже руки РФ на східному фронті.
Час на польському напрямкові катастрофічно грає проти України.
Зрозуміло, що Україна не може суперничати з РФ у розмірах фінансування своїх інтересів за кордоном і не буде фінансувати терористичні акти та культурологічні диверсії.
З огляду на ці фактори для організації ефективної протидії підривній діяльності РФ питаннями стосунків з Польщею мають щоденно перейматися перші особи держави.
Так, вони особисто мають реагувати на підривну діяльність РФ, не перекладаючи цю роботу на плечі чиновників рангом нижче - міністрів, їх заступників чи простих клерків.
Але, на жаль, перші особи держави більше звикли витрачати свої зусилля на дрібномістечкові ігрища у заміну генерального прокурора чи призначення аудиторів НАБУ. Ці ігрища практично не залишають часу на діяльність державних маштабів.
Чому системність української влади - як нинішньої так і всіх попередніх - проявляється лише у розставленні "смотрящих", ручному контролі за правоохоронними органами, контролі за правильним направленням потоків грошових конштів?
Чому лише за цими напрямками ми бачимо блискучі втілення у життя хитроумних комбінацій, філігранне використання всіх сил і засобів, майстерну вербовку союзників і не менш майстерне знищення противників?
Тому, що це приносить багато бабла. Але якщо не буде країни то бабло швидко закінчиться - хіба це не зрозуміло? Хіба важко подивитися на крок вперед?
Якщо "смотрящі" це наше "всьо" то може настав час призначити такого для роботи на польському напрямкові?
Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам
вхід / реєстрація