Володимир Гавриш: Може пора з ними прощатися?

5 років тому
Технології
815
83

Очевидно, що вибір який буде робити країна через 3 тижні, більше ніж результати виборчої компанії. В якомусь сенсі, йде світоглядна боротьба різних поколінь і систем цінностей, за право конструювати майбутнє.

Один аспекті цієї боротьби, мені хотілося висвітлити - поняття чиновник, державний діяч і частково політик.

Як би ми не заперечували - значення цих категорій прийшли до нас з радянського минулого, спотвореної дійсності штучних соціальних інститутів. Ідеологічне наповнення слів «керівник», «начальник», «депутат» знаходиться у нас глибоко в підсвідомості і не зовсім відповідає сучасним реаліям.

Особливо це можливо побачити на прикладі нашого ставлення до вищих державних посад. Чиновникам цього рівня може прощатися «незначні» і не дуже вади. (Пияцтво, корупція, не професіоналізм, непотизм) Тому, що Міф робив радянського чиновника сакральним, його «вчинки» відображали особливий статус. Доступ до влади завжди означав підвищення свого соціального статусу і доходів. Вершина «Олімпу» була заповітною мрією багатьох людей.

У сучасному світі чиновник, депутат і глава країни - в першу чергу, це професійний менеджер. Його завдання тривіальні, робота не так високооплачувана як в приватному секторі, професія трохи менше престижна, ніж робота в соціальних проектах (чому, окрема тема)

Ці менеджери найняті на роботу нами - суспільством. Суспільство непогано їх контролює, і часто змінює. Вони приходять і йдуть якщо не змогли показати свою ефективність і здатність досягати результату.

Такі політики не часто апелюють до тем національної ідентичності, релігії і т.д. - навіщо доводити, то що i так очевидно - більшість громадян своїх країн патріоти «by defalt».

Громадян, а вірніше платників податків, цікавлять більше як ці менеджери можуть розвивати економіку, підвищувати соц. стандарти і безпеку, вирішувати предметні завдання.

Саме в цьому сенсі зміна однієї моделі керівника на більш сучасний тип - частина нашого шляху у демократичний світ.

Тому, залишається питання - чи зможемо ми вирватися з домінуючою зараз моделі і "потрапити на потяг" сучасної?

Можливо ми отримаємо відповідь 21-го. Можливо пізніше.

А взагалі може бути інша відповідь? Адже країни давно вже немає, а її «фантоми» просто забирають наші можливості і ресурси.

Так може пора з ними вже прощатися?