Volodimir Ryba: Ми спеціалісти, але це не точно

3 роки тому
Суспільство
1 043
79
6
6

Колись, будучи студентом, я і мої колеги, зібравшись компанією за пляшкою, мали особливе задоволення говорити такий тост: "Давайте вип'ємо за батьків! Тобто за тих людей, які думають, що ми тут вчимося".

Походив я по "закритих" у локдаун магазинах і одразу згадався вищезгаданий епізод з життя. Чому? А тому, що все українське суспільство об'єднане одним негласним договором – одні зображають із себе тих, ким вони не є, а інші роблять вигляд, що у це вірять.

Частина з тих самих моїх студентських колег по чарці поклали великий прибор на все навчання, проте успішно закінчили ВИШ, роблячи вигляд що чогось навчились. Потім, почавши працювати, робили вигляд, що вони спеціалісти, а їх начальство – їм підігрівало.

Те саме і після школи: майже всі випускники йдуть в універи, частина вступає невміючи читати... і закінчують… Я кілька таких випадків знаю. Та й з радянських часів, без особливого покращення якості наданих послуг, інститути у нас стали університетами, а училища інститутами.

Суди у нас роблять вигляд, що захищають справедливість. Депутати вдають, що поліпшують законодавство, чиновники – що працюють на благо громадян. Дипломи, посвідчення, посади - можна купити.

А тепер і наш самий головний – робить вигляд, що він самий головний.

Всі дозволи та заборони у нас теж напівфейкові. Магазини в локдаун роблять вигляд, що видають виключно вебзамовлення, громадяни вдають, що дотримуються карантину, а вся команда "слуг" симулює, що думає про цих самих громадян.

От такий глобальний фейк. Але всіх все влаштовує.