Історія одного кульочка, або екополітика без Порошенка й Садового

Кілька днів тому я трохи збурив свою інтернет-бульбашку одним маленьким фото. Компанія "Сільпо" запустила чергову вірусну кампанію для зменшення використання поліетиленових пакетів. Як маркетолог, я максимально зацінив якість меседжу, багатьом сподобалося теж, але без дискусії не обійшлося. Відразу з'явилися фото з АТБ, де людям на авто пропонують картонні коробки замість пакетів. Посилання на Ашан, який продає біопакети, що швидко розкладаються. Питання: а чому б замість інформаційних кампаній не відмовитися від пакетів узагалі?

Я дуже не люблю срачів у себе на сторінці, але ця дискусія мене дуже потішила. Чому?

Мій (а точніше моєї сім'ї) хрестовий похід проти відходів почався у 2016 році, під час сміттєвої кризи у Львові. Замість того, щоби проводити довгі ароматні вечори в неприбраному місті за дискусією, хто ж більше винен: Садовий чи Порошенко, ми почали сортувати сміття удома. А оскільки я не бачив перспективи щось змінювати в масштабах однієї сім'ї, то почав проповідувати пропагувати у себе на Фейсбуках, а далі й у колонках на місцевих новинних сайтах.

Я був у шоці від того несприйняття та часом навіть хейту, який отримав у відповідь. При чому не від якихось "совкодрочєрів" чи люмпену, а від своєї ж бульбашки, переповненої журналістами, митцями, рестораторами та креативниками різних мастей: дизайнерами, маркетологами, програмістами та культурними менеджерами. На той час, та й досі, у Львові (і в Україні в принципі) не має централізованого сортування відходів. Контейнери для пластику, паперу, скла - лише бутафорія. Лише пластикові пляшки зі спеціальних сіток забирали окремо. Нам доводилося порозкидати по хаті і балкону відра та коробки для пластику, скла, металу, пляшок, вділити шухляду для поліетиленових пакунків і місце для батарейок. І все розвозити в різні місця по всьому Львову. Детально описував процес отут. Мені писали, що все це дурня, що українці ніколи не будуть сортувати сміття, що я вимахуюся, що це все до одного місця, поки Ахметов не сидить... Ще більше хейту викликала кампанія проти одноразових горняток у кав'ярнях. Уявіть собі, що довкола - смітники з сотнями мішків зі сміттям. Гори сміттєвих мішків. По всій країні істерика, що львівське сміття знаходять то в Житомирі, то в Кривому розі. Тільки потеплішає - з'являються аромати. А найбільш прогресивні тусовки міста на будь-які спроби вирішувати проблему знизу кажуть "то всьо фігня!", "Хай Садовий розбирається!", "Хай Порошенко розблокує!" Таке було не лише в мене, а й у кількох інших активних львів'ян, котрі намагалися нести ідею в маси.

На той момент, окрім оцих маленьких акцій зі стаканчиками у кав'ярнях навіть не йшлося про те, що сам по собі почне щось змінювати бізнес. Здавалося, що люди і справді також не дуже готові сортувати, навіть коли їм поставити контейнери просто під ніс. Усі казали, що на зміни підуть десятки років.

Але того ж року у Львові запрацювала ініціатива Zero Waste Lviv. Активізувався рух Україна без сміття. Інформування та пропаганда сортування, а далі й заходів щодо зменшення кількості відходів стали справою не одиниць, а тисяч. У Львові запрацювала Зелена коробка - сервіс для сортування відходів на офісах. Схожі проекти з'явилися в багатьох інших містах. Без сортування у нас зараз не відкривається жоден коворкінг чи нормальний офісний центр. Хвиля дійшла навіть до рестораторів, які були дуже консервативними у ставленні до теми, бо мали певну картинку сервісу з серветками, трубочками і купою інших не надто насправді потрібних речей. Ще у 2017 можна було ввести знижки для клієнтів з власними горнятками у десятку кав'ярень, але проблемно переконати відмовитися від пластикових трубочок для соку двох-трьох рестораторів. Жодні раціональні аргументи не перевершували страх, що коли заміниш пластикову трубочку на металеву або паперову, на тебе впаде прокляття і всі гості перейдуть до конкурент, котрий пхає в маленьку скляночку соку відразу дві трубки. Хоча ми як агенція, котра працює насамперед саме з ресторанами, пропонували різноманітні заходи доволі наполегливо. Прорвало аж у 2018-му році, ми відкривали відразу два ресторани з різними власниками, де вдалося впровадити заходи Zero waste. Як виявилося, металеві та паперові трубочки не розлякують клієнтів, а навпаки, викликають повагу. Максимум 2 відсотки висловлюють нерозуміння, і для них можна тримати кілька пластикових трубочок десь у шухляді. Як виявилося, можна подавати цукор у цукерничках, а замість паперових стіків знайти цікавіші місця для реклами бренду. Можна попрацювати з постачальниками і зменшити упакування, в якому привозять продукти. Можна доставляти їжу у спеціальному папері та фользі, з дерев'яними приборами, як це роблять, наприклад, Чотири чебуреки Prosecco Bar. І при цьому не втрачати гостей, а навпаки, будувати з ними спілкування на основі цінностей. Зрештою, це не поодиноко. На цей момент, у Львові ви знайдете такі практики у барах, кав'ярнях, у дорогих ресторанах і дешевих забігайлівках, і навіть у доставках суші. І саме у Львові з'явився, як на мене, найбільш прогресивний стартап зі створення безконтактних меню для ресторанів. Усе це можливо, якщо захотіти і почати.

Зараз стало набагато легше сортувати і здавати відходи. Крім Зеленої коробки та схожих проектів для офісів, є, наприклад Silpo Recycle, куди можна відвезти всі відходи відразу (крім лампочок і батарейок, які можна здавати на екобус, котрий їздить від району до району. Знаю, що такий є не лише у Львові, але точно у Хмельницькому і Полтаві). Тепер нам із дружиною не треба їхати в чотири-п'ять різних напрямків. Один раз в одну точку. При цьому тепер це не раз на місяць чи два, а не частіше, як раз на півроку. Тому що намагаємося уникати всього паперового, взагалі не користуємося пакетами (екоторби, торбинки для офочів і всілякого розважного, контейнер на м'ясо чи рибу).

Та найкрутіший показник змін - те, як конкурують за звання найбільш екологічного великі мережі супермаркетів. По суті, всі вони вже мають яку не сяку політику у цій сфері, декі позтивні практики і все більше та більше комунікації на цю тему. А значить, відчувають наявний попит і формують новий. Так, поки що це дуже точкові заходи, і здебільшого це лише маркетинг. Але в сучасному світі ти не можеш довго розповідати про щось людям, не підкріплюючи це реальними послугами. Лише питання часу, коли біопакети витіснять у наших супермаркетах поліетилен. А далі лише питання часу, коли не сортувати сміття стане соромно. Головне: як змінилася дискусія. З площини "то нікому не потрібно" ми перейшли у площину "а як же робити правильніше".

Звісно, нам далеко до Німеччини, де вже наступного року пластикові пакети в крамницях просто заборонять. І наступного ж року, наприклад, заборонять будувати житло, якщо воно не створює енергії принаймні стільки ж, скільки витрачає (гуглити "будинок нуль енергія" та "будинок плюс енергія". Але п'ять років тому я навіть не уявляв, що моє екосвідоме життя спроститься настільки, як зараз. Головне не сидіти і не чекати манни небесної. Як казала моя бабуся, "очі бояться, а руки роблять".

П.С. Трохи практичних штук, які можуть зменшити кількість відходів:

• готувати їжу лише на один раз. Ми вдома робимо так давно, просто тому, що це більш здорово та економно, виняток хіба борщ та голубці, які готуються рідко. Кожного разу нова страва, а не зготоване наперед. Їжа у нас ніколи не псується, відповідно й не викидається
• користуватися еко-торбою замість кулька від супермаркету. Боротися з маленькими кульочками. Є багато виробників торбинок. Є купа речей (наприклад, льодяники), які можна просто з ваги взяти в кишеню чи рюкзак
• поставити вдома фільтр на питну воду і не купувати її в пет-пляшках
• не стидатися забирати їжу з собою, якщо ви не з'їли щось у ресторані
• не користуватися цукром в стіках
• відмовлятися від трубочок до соків та інших напоїв
• не брати в промоутерів флаєри та іншу паперову рекламу
• Старі речі, придатні для вжитку чи для переробки в корисні речі (маскувальні сітки, наприклад) не викидати, а віддавати волонтерам
• користуватися дошкою з маркерами або крейдою замість паперу на фліпчартах.
• купувати дитині металеві чи дерев'яні машинки й інші іграшки рідше замість пластикових часто - вони постійно ламаються. У нас це виходить з перемінним успіхом, оскільки є дідусі і бабусі :) але ми стараємося :)