site.ua
топ-автор

Дивлячись на Білорусь, мимоволі окунаєшся в українську реальність. І вона виглядає не те, щоб зовсім песимістичною, але вимагає звільнення від ейфорії і тверезої оцінки.

Приміром, Лукашенко вдається вже до зовсім кондових пропагандистських прийомів, запускаючи тему "загрози НАТО", зовнішнього втручання та перекидання військ на західний кордон.

Але ж в Україні такого стилю, а дуже часто і змісту пропаганда є звичним явищем упродовж цілого року, і набиратиме обертів. І мова не про якогось поодинокого Добкіна, а про цілу медійну машину Медведчука, про "соросят", про "зовнішнє управління", і про якісь зовсім безумні фейки про опозицію у виконанні обслуги Коломойського.

Якщо вже на державному білоруському телеканалі відбувається страйк, то на "1+1" все всіх влаштовує.

А впереддень масових акцій до дня Незалежності вже запускаються фейки про "державний переворот", який готує Порошенко.

Та що там говорити, якщо на центральних українських телеканалах всерйоз обговорювали плівки Деркача і заяви Жванії.

То виходить, що Україна сьогодні більше поглинена російським впливом, ніж наші сусіди.

У нас міністром культури працює людина, яка була керівником телеканалу, на якому запускали відому брехню щодо братовбивства.

Словом, саме час згадати приказку про бревно у власному оці.

Бо поки Білорусь, що б не стояло за цими протестами, прокидається, ми ризикуємо остаточно розвернутись у протилежному напрямку.

Що було б абсолютним історичним парадоксом.

І білоруські події, принаймні, дають привід українцям вимагати від олігархічних медіа дотримання стандартів, а від влади - припинення продукування фейків та кримінальних справ щодо опонентів.

https://t.me/bulavkay

yevhen.bulavka
Yevhen Bulavka

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації