Юрій Гончаренко: Одна сімейна історія про радянські політичні реперсії: пам'ять і застереження

2 роки тому
Політика
1 552
125
8

В кожної української сім'ї своя історія політичних репресій, і мені здається, що тільки нащадків окупантів це лихо оминуло. Хоча, можливо і помиляюся. Розкажу свою.

По батьку. Не знаю точно з яких міркувань, але в 1940 році нашу сім'ю виселяють з Києва. Ну як виселяють - дають 24 години, щоб зібрати речі і піти кудись з міста. Так мої знайшли собі нове місце проживання під Кропивницьким, якраз народився був мій батько. І був старший брат ще малий. А дід, сумна іронія долі, у Другу світову загинув під Києвом, в 1941...

Значно більш трагічна доля була у родини по матері. У її батька, рід якого за сімейними легендами походить від засновника міста Нікополь, в 1937 забрали батька. Бо - за царату був головним механіком Механічного заводу, найпотужнішого на той момент підприємства міста. Мєщанє козацького походження. Більше про прадіда ніхто нічого не чув.

По мамі моєї матері ще страшніше: в неї було 7 братів і сестра, з родинами. Після репресій, до 1929 року живими лишилися тільки моя бабуся з сестрою. Сестра - бо втікла з чоловіком у Молдавію. Бабуся - бо з батьком і мамою заховалися на будівництві ДніпроГЕСу (тому і таке фото).

Що сказати, якщо нашу сім'ю розкуркулювали 3 (ТРИ) рази, поступово забираючи майно, землю і інвентар. Спочатку Гуляйполе, потім - Орєхов, потім - хутір, потім - ДніпроГЕС. А дітей прадіда з сім'ями знищували в різний спосіб: кого розстрілювали, кого - вислали на Соловки та Казахстан. Наче хтось з дітей в Казахстані вижив, але чи так це - достеменно невідомо. За совка їм заборонялося повертатися в рідні краї, і тому бабуся лише листувалася з кимось.

Я можу довго переповідати сімейні історії про те як комуністи і росіяни знищували мою родину, бо, на щастя, прадід по мамі, всупереч всьому, прожив довге життя і навіть застав мене.

В 1961 році мій батько і наш рід повернулися в Київ. Як студент. Тут він зустрів мою маму і так народився я. За совка в мене були постійні проблеми в школі з "поведінкою", бо іноді не витримував і говорив що думаю. І про що говорили в сім'ї. Батько щиро ненавидів все російське, але рано помер від раку і радянської медицини...

Тому тема політичних репресій - це історія мого роду. Це пам'ять і, на жаль, наше сьогодення. Це - несправедливість у справах про вбивство Шеремета і "пограбування на 300 гривень", "файер як зброя" і багато інших. Саме тому я в Правотворець.

І всім хочу сказати: не думайте, що це когось може оминути. Якщо вчасно не зупинити - від репресій постраждають всі.

А краща пам'ять для всіх постраждалих від совка - унеможливлення репресій сьогодні!

Борімося!

П.С. Також пропоную підтримувати гривнею незалежну інформаційну діяльність, зокрема і мою. Посилання для донатів:

https://bit.ly/infogap_ua

----------

Щоб не втрачати зі мною зв'язок, підписуйтесь на інші мої акаунти, найважливіші дописи я дублюю скрізь.

Також шукайте мене в Твіттері: